Убозтво. Частина друга
Минулого тижня ми опублікували репліку про виставку «Речові докази: Сирія, Україна... хто далі?» («Убозтво»).
Історія набула несподіваного продовження.
Щойно публікація з’явилася в Мережі, як у «Фейсбук» автора цих рядків написав особисте повідомлення Бенджамін Гілер — організатор виставки, журналіст і фотограф із Німеччини. У своєму повідомленні пан Гілер висловив розчарування публікацією «Дня» і пообіцяв «поінформувати «Фейсбук»» про це (відразу згадалося з Висоцького «ми напишем в Спортлото»).
Гілер клятвено запевнив, що має необхідні дозволи від авторів усіх світлин, розміщених на виставці, чимало слів витратив на опис нацистської загрози в Україні, згадавши серед іншого батальйон «Азов», де дійсно воює багато ультраправих (важлива деталь, до якої ми ще повернемося), запевнив, що прагне подавати події об’єктивно, доказом чого є окрема секція «18+» з відео розстрілів на Інститутській.
Так, секція є. Окрім відео, там ще світлини жертв розстрілів, уміло перемішані зі світлинами поранених міліціонерів. При цьому — жодного пояснення — хто є хто, за яких обставин поранений чи вбитий — хоча коментарів в основній частині «Речових доказів», переважно упереджених або відверто брехливих, більш ніж достатньо. Як наслідок, у глядача може скластися думка, що гинуть не протестувальники, а лишень міліціонери — безневинні жертви повстанців.
Втім, ми відволіклися.
Наступного дня, в п’ятницю, Гілер знову приватно написав мені схвильований пасаж про те, що на нього щойно напали прямо в галереї, розбризкавши перцевий газ, а також пошкодили декілька світлин і розкидали націоналістичні листівки.
Не можна сказати, щоб цей випадок наробив багато галасу, але, наприклад, у секції блогів на сайті «Нью-Йорк Таймс» позавчора з’явилася нотатка, яка викладає погляд організатора. Виявляється, було розкидано не просто листівки, а листівки з символікою (який збіг, однак) батальйону «Азов».
При цьому — знову ж таки, із слів Гілера — поліція відмовилася відкривати справу, оскільки не виявила в нього травм.
У той же час у мене є відомості, що російська працівниця, яка наглядала за виставкою і була свідком інциденту, не стала викликати поліцію, бо в неї проблеми з візою.
Тепер — запитання:
1) Пан Гілер стверджує, що в нього є дозволи всіх авторів світлин, використаних на виставці; чому ж тоді не вказано імені ЖОДНОГО з них?
2) Чому в коментарях до світлин (повторюю те, що було в публікації від 1 жовтня) допущено свідомо брехливі вислови про незастосування «Беркутом» сили до демонстрантів і про незастосування водометів на морозі проти протестувальників?
3) Чому до секції «18+», яка найбільше потребує коментування, немає жодного роз’яснення?
4) Яка дійсна причина того, що до поліції так і не було заявлено про правопорушення?
5) Якщо припущення про проблеми з візою в однієї з працівниць правдиве, то чи відомо організаторам, що вони порушують закон?
Додам ще дещо — як припущення, а не твердження, щоб пильний Гілер, не дай Боже, таки не кинувся писати в Спортлото.
Отже, цілком можна собі уявити, що трійця особливо ідейних націоналістів збирає в складчину гроші на квитки до Америки, робить собі візи — і все заради того, щоб розшукати у величезному Нью-Йорку нікому не відому виставку світлин і злегка пошарпати її разом із організатором, що за дивним збігом обставин опинився під рукою. Переконливо звучить? Уявити, що це зробили представники місцевої української діаспори, ще складніше. Їх і на мирний пікет зайвий раз не витягнеш!
А ось версія про те, що за дорученням, наприклад, настільки різнобічної організації, як ФСБ, група найманих провокаторів, зображаючи націоналістів, нападає на експозицію, і тим самим відволікає увагу від запитань про авторство світлин, про брехливі коментарі і загальну тенденційність організаторів, перетворюючи останніх на жертви нацизму і захисників свободи слова і в той же час підвищує рівень присутності бездарного вернісажу в інформаційному полі — виглядає набагато вірогіднішою.
Ретельніше треба, ретельніше!
Дмитро ДЕСЯТЕРИК, «День» Нью-Йорк — Київ
