На Волині презентували видання про село, яке могло б стати «другим Колодяжним»
Про те, що село Запруддя має в своїй історії велику сторінку, пов’язану з Косачами, відомо багатьом, але навіть на Волині воно ще не має достойної цьому факту уваги. Директор Камінь-Каширського народного краєзнавчого музею Наталія Пась – автор тексту видання «Запруддя і Косачі», каже, що якби у селі збереглися бодай які споруди, пов’язані з перебуванням тут членів родини Косачів, то у туристичному плані це було б «друге Колодяжне». Відомо, що у 1899 році в Запрудді придбав маєток, землю і ліс Петро Васильович Тесленко-Приходько, чоловік Олени Антонівни Косач – тітки Лесі Українки по батьковій лінії. Петро Васильович і Олена Антонівна познайомились на засланні й на початку 1884 року одружились. Коли термін їхнього заслання завершився, вони вирішили переїхати на Волинь, ближче до родини. Петро Васильович продав маєток на Полтавщині, а за виручені кошти купив посілість недалеко від Ковеля – в Запрудді. Землю й ліс він продав через два роки, а маєток перебував у його власності впродовж 1901 – 1907 років.
За цей період у Запрудді побували всі представники родини Косачів, сюди навідувались відомі тогочасні українські діячі. Олена Пчілка бувала в Запрудді не один раз: тут вона записала 12 поліських колядок, описала стародавній пристрій для освітлення курної хати світець, знайомилась із побутом селян, збирала зразки поліських візерунків. Бували в Запрудді доньки Косачів Ольга, Оксана, Ізидора й Лариса. «В родині згадувано часто прототипів дядька Лева, Лукаша й Килини, що їх Леся бачила в Колодяжному й зовсім поліському селі Запруддя, куди виїздила також кіньми», – читаємо в спогадах Юрія Косача. Це тьоті Єлі (Єлені) дев'ятилітня Леся присвятила свій перший вірш «Надія», коли дізналась про арешт улюбленої тітки. У Запрудді оздоровлювалась Оксана, тут вона знайшла місце, сприятливе для її самопочуття. До сьогоднішніх днів збереглись фотознімки, на яких зображені Ольга Косач-Кривинюк із чоловіком Михайлом Кривинюком, Оксана, Ізидора, Микола Косачі під час гостювання у Тесленків-Приходьків. Навідували сестру в далекому поліському селі й Петро Антонович Косач із братом Григорієм. У Запрудді вони відпочивали й ходили на полювання, позаяк були хорошими мисливцями. Знаходив час, щоб побути з батьками й син Юрій. Приїжджаючи в село, він фотографував усе, що викликало в нього зацікавленість.Запруддівсьькі дівчата й хлопці стали для Лесі Українки типажами «Лісової пісні», а частина знімків, зроблених Юрієм, увійшли до видання драми-феєрії «Лісова пісня» 1914 року.
Після 1907 року господарі залишили Запруддя, у роки Першої світової війни будинок згорів. Нині на місці колишньої садиби Тесленків-Приходьків знаходиться поле. Запруддівський період в житті родини Косачів вже досліджували Іван Денисюк, Віра Комзюк, Тамара Скрипка. Видання «Косачі і Запруддя» (автор – Наталія Пась, науковий редактор – Євгенія Ковальчук) вийшло за фінансового сприяння відділу культури Камінь-Каширської райдержадміністрації. Наталія Пась за цю роботу отримала премію імені Василя Кмецинського Камінь-Каширської райради за краще історико-краєзнавче дослідження рідного краю, повідомляє Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк.
