У Луцьку відкрили меморіальну дошку страченим на Різдво 1945-го бійцям УПА
В’ячеслава Новосада і Антона Мельничука було страчено привселюдно на ринковій площі Луцька у велике християнське свято – на Різдво 1945 року. Ця подія мала великий резонанс, який дійшов і до наших днів. Її очевидцями були письменник Анатолій Дімаров, котрий у сорокових роках минулого століття працював кореспондентом обласної газети «Волинь», і Надія Остап’юк, учителька з мого рідного Лаврова, що під Луцьком. Остання тоді навчалася в Луцькому педучилищі, учнів якого зганяли на ринкову площу. Пригадувала, що вони, молодесенькі дівчатка, відверталися від баченого, а енкаведисти, які пильнували натовп, змушували їх відкривати очі... Дімаров же цей епізод описав у книжці мемуарів «Прожити і розповісти».
Меморіальну дошку закатованим упівцям було встановлено на стіні Луцького медичного коледжу, споруда якого поблизу колишньої ринкової площі. Це сталося на Різдво 2012 року, а у квітні того ж року дошку вперше розбили... Вірогідно, комусь не подобалися слова, викарбувані на дошці, що упівців закатували «московські окупанти». Між тим, на Волині не було і нема жодного випадку наруги над пам’ятниками радянським воїнам. Замість старої меморіальної дошки, на яку посягали вандали, було замовлену нову, з добротного матеріалу. Про закатованих упівців відомо, що обидва юнаки, В’ячеслав і Антон, стали вояками УПА після того, як німці разом із польськими націоналістами 19 квітня 1943 року винищили їхні родини в селах Красний Сад і Чорний Ліс. Відтоді села Красний Сад не існує, врятувалися одиниці, решта - понад 100 чоловік – лежать у братській могилі. 100 років земного життя відведено було матері В’ячеслава Новосада, одного із двох повішених. Її врятувало те, що під час нападу на село людей у німецькій формі, котрі розмовляли польською мовою, вона перебувала в льоху і сховалася за кадубом. А син у той час порався у хліві та встиг накритися соломою та гноєм. Проте бачив, хто знищував його родину... Ось така історія появи ще однієї меморіальної дошки на луцькій «стіні плачу». Поруч з пам’ятною дошкою загиблим упівцям було встановлено і дошку випускнику Луцького медичного коледжу Олександру Сивому. Фельдшер роти особливого призначення «Світязь» Олександр Сивий загинув, виходячи з так званого «зеленого коридору» під Іловайськом. Він був одним із кращих студентів Луцького базового медичного коледжу, колектив якого і зібрав кошти на виготовлення меморіальної пам`ятної дошки своєму випускнику.
Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк
