Iсламабад готовий до якісного стрибка. А Київ?

Донедавна Пакистан був у центрі світових новин через руйнівну повінь, яка затопила третину території країни і завдала величезних збитків. Останнім часом ця країна згадується у контексті боротьби з тероризмом, її розглядають як гравця, який може допомогти стабілізувати ситуацію в сусідньому Афганістані. Для багатьох українців Пакистан пов’язаний з багатомільйонним танковим контрактом, який Україна змогла виконати в складних умовах у середині 1990-х років. Чи не відчуває Пакистан, що міжнародна спільнота залишила його напризволяще після руйнівної повені? Як цій країні вдається балансувати між двома великими сусідами і які перспективи розвитку відносин між нашими країнами на сучасному етапі? Про це «Дню» — в ексклюзивному інтерв’ю Надзвичайного і Повноважного Посла Ісламської Республіки Пакистан в Україні А.Н. Саліма МЕЛА.

— Ні, я так не думаю. Повені — це лихо національного масштабу, їх ніхто не може передбачити. Розміри трагедії величезні і безпрецедентні. Надавати допомогу в таких випадках — це перш за все обов’язок самої країни, яка повинна мобілізувати свої ресурси і впоратися з ситуацію, отже уряд має діяти відповідним чином. При цьому міжнародна спільнота відповіла на наш заклик. Спочатку процес був повільний, а коли вони стали краще розуміти ситуацію, почала надходити грошова та інші види допомоги, і це досі триває. Генеральний секретар ООН приїжджав до Пакистану і заявив, що це найстрашніша трагедія, яку він бачив у своєму житті. Держсекретар США також заявила, що трагедія була більш руйнівною, аніж разом взяті цунамі та землетруси у Гаїті та Пакистані, які сталися 2005 року. ООН зібрала найбільше грошей для жертв повені за всю історію — 2,1 млрд. доларів. Серед головних донорів — США, Саудівська Аравія, Німеччина, Японія, країни Перської затоки, багато інших країн. Тож очевидно, що міжнародна спільнота не залишила нас напризволяще.

— Як ви тоді поясните заголовки на сайті dawn.com: Пакистан відчуває, що США його підвели?

— На це слід дивитися розважливо. Як і скрізь, у Пакистані існують різні погляди щодо основних питань. Стаття, про яку ви згадали, може бути радикальною. Але справедливим буде сказати, що міжнародна спільнота нам допомагає, і я це щойно описав. Однак допомога, можливо, не була такою ѓрунтовною, як вимагала ситуація чи як ми очікували. Що стосується США, вони допомогли нам більше, ніж будь-яка інша країна, і вони продовжують акцентувати на нас увагу світової спільноти. Нещодавно президент Обама особисто зустрівся з делегацією Пакистану і пообіцяв велику підтримку Пакистану в основних сферах, включаючи допомогу з наслідками повені.

— А також приїхати до вашої країни наступного року...

— (Сміється). Так.

— Колишній президент Мушарраф нещодавно сказав, що до питання боротьби з тероризмом США потрібно підходити помірковано і не розшукувати Усаму бен Ладена в Пакистані, де, згідно з деякими американськими джерелами, він переховується. Що ви скажете з цього приводу? Чи мав Мушарраф рацію?

— Насправді ніхто не може сказати точно, де переховується бен Ладен. Те, що він у Пакистані — лише домисли зацікавлених осіб.

— А що ви скажете про поміркований підхід?

— Екс-президент Мушарраф може краще пояснити свою думку. Ми розуміємо, що в Талібані є радикали, з якими не може бути жодних компромісів, але також є люди, які були змушені приєднатися до талібів через певні обставини, окрім того, є такі, що співчувають талібам, цих людей небагато. Логічно, що боротьба з тероризмом має бути спрямована на радикалів, тоді як людей, які перебувають під впливом Талібану, треба відокремити від них, і ми маємо докласти зусиль, щоб повернути їх до більшості. Жодні військові дії самі по собі не будуть успішними, якщо вони не підкріплюватимуться дипломатичними зусиллями та фінансовою допомогою. Саме цим і займається уряд Пакистану.

— Я читав, що США пропонують вашій країні зіграти певну роль у стабілізації ситуації у Афганістані. Як це можна здійснити?

— Оскільки афганці — це наші сусіди, з якими у нас спільні проблеми та інтереси, роль Пакистану для стабілізації Афганістану залишається надзвичайно важливою. Пакистан може проявити себе по-різному. Наприклад, збройні сили Пакистану можуть тренувати афганських вояків та поліцейських. Ми також ділимося розвідданими у боротьбі з тероризмом. Пакистан відіграє значну роль у розбудові інфраструктури Афганістану. В будь-якому разі, Пакистан є транзитним майданчиком для проведення Афганістаном торговельних операцій, а це є дуже важливим для Афганістану.

— Я знаю, що ваша країна робить найбільший внесок у миротворчу місію ООН. Чи може ваша країна надсилати вояків до Афганістану для стабілізації тамтешньої ситуації?

— Вважаю, ви абсолютно праві. Пакистан, мабуть, робить найбільший внесок у миротворчу діяльність по всьому світі. І це говорить про надзвичайний професіоналізм та добру репутацію збройних сил Пакистану. Оскільки Пакистан уже бере участь у боротьбі з тероризмом разом із світовою спільнотою, зокрема на кордоні між Пакистаном та Афганістаном, відправляти військових на територію Афганістану буде недоречно.

— Окрім Афганістану, серед ваших сусідів є інші дві великі країни. Як вашій країні вдається підтримувати дружні та гармонійні стосунки з ними?

— З Іраном у нас дуже близькі відносини, ми регулярно співпрацюємо з ним стосовно різних питань, включно із ситуацією в Афганістані. У нас дружні стосунки і вони тривають.

Індія — це наш другий великий сусід. З Індією ми маємо деякі суперечки, я не хочу деталізувати це. Суперечки ці відомі, і перш за все стосуються Кашміру. Час від часу ми ведемо перемовини. Наразі вони частково завершилися. Наша позиція така: ми прагнемо мирно владнати усі питання з Індією, включно із проблемою Кашміру. Сподіваюся, Індія відреагує належним чином на нашу позицію і невдовзі всебічний діалог між нами завершиться.

— Чи наявність у вашої країни ядерної зброї допомагає вам вирішувати конфлікт по-своєму?

— Ядерна зброя призначена для стратегічного стримування. Ядерна зброя є не лише у нас: в Індії вона теж є. Ми відповідальний народ і вдалися до всіх необхідних запобіжних заходів, щоб захистити нашу ядерну зброю. Сполучені Штати і навіть Індія визнали наші заходи безпеки. Як інші ядерні країни, завдяки ядерній зброї ми стали більш свідомими і відповідальними стосовно наших міжнародних зобов’язань.

— Чи стане Іран відповідальнішим, коли володітиме ядерною зброєю?

— Думаю, про це потрібно запитати Іран. Я не маю підстав сумніватися в їхніх намірах, коли вони стверджують, що не хочуть ставати ядерною державою і прагнуть дотримуватися міжнародних норм.

— Поговорімо про відносини між нашими країнами. Чи варто очікувати, що в близькому майбутньому Пакистан та Україна укладуть контракт масштабу відомого танкового контракту, підписаного в середині дев’яностих?

— Між Україною та Пакистаном існують надзвичайно дружні відносини. Ми дуже хочемо розширити торгівлю з Україною. Звісно, нам потрібно диверсифікувати наші відносини і зробити якісний скачок. Розширення торговельних відносин між нашими країнами є також багатообіцяючим. Пакистан та Україна ставляться одне до одного з величезною доброзичливістю, обидві країни повинні докласти особливих зусиль, щоб розширити двосторонню торгівлю, можливо, за обопільно узгодженого графіку.

— Але чому Україна не змогла виграти тендер на будівництво залізниці, який відбувся кілька років тому?

— Щодо цього я нічого не знаю. Знаю лише, що Україну в Пакистані вважають важливим та пріоритетним партнером. У нас із Україною дружні відносини і ми налаштовані їх зміцнювати.

— Чи ви помітили зацікавленість з боку українських компаній будувати бізнес у вашій країні, інвестувати у неї — після того, як в Україні змінився уряд?

— Якщо чесно, інвестиції наших українських друзів в Пакистані досі не були значними. Ми були б дуже раді, якби українські бізнесмени інвестували в Пакистан, і докладемо всіх зусиль, щоб допомогти їм у цій справі.

— Вони не зацікавлені чи немає можливості для них отримувати прибутки в Пакистані?

— Пакистан пропонує сприятливі умови для інвестицій, перспектива отримувати прибутки величезна, також гарантується безпека капіталу для інвесторів. Ми надаємо усю необхідну інформацію, уряд та народ Пакистану дуже б хотіли, щоб українські бізнесмени інвестували у нашу країну. Якщо ви можете допомогти мені, зробіть це, будь ласка. Скажіть, що потрібно зробити, і я зроблю усе можливе, щоб посприяти інвестиціям у Пакистан.

— Чи не вважаєте ви, що наміри України розвивати відносини з Індією, де є величезний ринок, можуть певним чином вплинути на співпрацю між нашими країнами?

— В нас немає таких побоювань. Кожна країна вільна ставити власні цілі, вести власну зовнішню політику, торгівлю та мати власні комерційні інтереси. Як було зазначено вище, обидві країни прагнуть розширювати багатообіцяючі торговельні відносини і ми хотіли б, щоб це прагнення увінчалося відчутними результатами у майбутньому.

— Коли ви привезли вірчі грамоти українському Президенту, він сказав, що Україна зацікавлена у активнішій співпраці з Пакистаном у галузі енергетики, металургії, транспортну та промислової інфраструктури. Чи так само вважають у Пакистані?

— Ми високо цінуємо прагнення Президента і очікуємо, що буде створено делегацію для співпраці у вищезгаданих галузях. Ми підтримуємо зв’язок з вашим урядом і з нетерпінням чекаємо на візит української делегації у близькому майбутньому. Я також вдячний Президенту України за те, що він висловив співчуття постраждалим від повені в Пакистані у своїй промові, а також за намір надати їм допомогу.

— Чи отримала ваша країна допомогу від українського уряду?

— Вони пообіцяли. Гадаю, вони працюють у цьому напрямку. Ми розуміємо, що існують фінансові труднощі. І знаємо, що український уряд прагне допомогти і зробить усе можливе.

— Як ви, мабуть, знаєте, Україна намагається отримати безвізовий режим із ЄС, а чи є проблеми для українців з отриманням віз до Пакистану?

— Подорожувати до Пакистану дуже легко. З візами не має бути проблем. До нас може приїхати будь-який українець. Ми ліберальні і власне працюємо над угодою з Україною для скасування віз для дипломатів та держслужбовців. Ми сподіваємося досягти цього в близькому майбутньому.

— Розкажіть, яку Україну ви відкрили для себе, коли приїхали сюди?

— Я тут віднедавна, віддав свої вірчі грамоти менш ніж два місяці тому. Україна — прекрасна країна, я щасливий бути тут. Досі мій досвід був приємним і надихаючим. Я ознайомився з опитуваннями населення і був приємно вражений, коли дізнався, що люди прагнуть розширювати відносини між нашими країнами. Я налаштований дуже оптимістично і очікую, що моя робота тут буде успішною.