По що приїхав Путін?
Главу російського уряду Володимира Путіна без натяжок можна назвати частим гостем в Україні. Чи раді українці його сьогоднішньому візиту? Однозначної відповіді немає, оскільки далеко не всі в нашій країні задоволені тим, як вирішується болісне газове питання й ще гостріше — перебування в Криму Чорноморського флоту. Але вже одне те, що міжурядові переговори проходять спокійно й регулярно, що їх порядок денний ретельно відбирається й готується, що попереду нова зустріч президентів двох країн, дає надію. І навіть не дуже великі симпатики Росії розуміють, що з таким сусідом краще роками й десятиліттями вести переговори, ніж сваритися чи навіть хоча б вербально воювати.
Нинішній раунд офіційно присвячено підготовці до засідання міждержавного комітету Україна — Росія, запланованого на кінець листопада. Але водночас, як повідомив посол Росії в Києві Михайло Зурабов, відбудеться засідання міжурядового комітету з питань співпраці у сфері економіки, за підсумками якого очікується підписання десяти двосторонніх документів. П’ять із них — з питань міждержавної співпраці, решта п’ять матимуть комерційний галузевий характер. На порядку денному зустрічі прем’єрів, звісно, співпраця в енергетичній сфері, а це, зокрема, модернізація української газотранспортної системи, перспективи використання транзитних потужностей України для постачання природного газу до Європи. Азаров вважає, що запропоновані російським газовим холдингом ВАТ «Газпром» для спільної розробки родовища газу в Астраханській області та на півострові Ямал можуть стати основою для створення спільного підприємства «Нафтогазу України» та «Газпрому». Але при цьому він унеможливлює злиття двох газових компаній. «Хороші родовища, — потирає руки прем’єр. — Якщо на основі цих родовищ йтиметься про створення СП і обмін активами, я гадаю, можна буде домовитися».
Український уряд хотів зустріти гостя дорогим дарунком — поправками до закону «Про трубопровідний транспорт», що скасовують заборону на будь-яку реорганізацію (злиття, приєднання, розділення, виділення, перетворення) та приватизацію української ГТС. Проте щодо цього питання ще немає єдності не лише в українському суспільстві, а й, вочевидь, і в правлячій Партії регіонів, а позиція профільного парламентського комітету швидше негативна, ніж позитивна. Глава комітету й одночасно фракції НУ-НС Микола Мартиненко вважає, що названі поправки сприятимуть зміні статусу газотранспортної системи України та передачі її в управління Росії.
Насправді СП Росію не надто й цікавить. Це для неї щось на кшталт кігтика, який дряпав, дряпав та і застряг. Вона тягне до Європи одразу два газопроводи, що, певна річ, дуже невигідно й для бюджету, й для громадян. Для економії витрат (і це очевидно) можна було б віддати перевагу перед будівництвом нових труб реконструкції української ГТС. Але росіяни не хочуть ризикувати грошима (хто знає, яким буде наступний уряд України). Тому єдине, чого Росія зараз домагається від України, це злиття двох монополістів — «Нафтогазу України» та «Газпрому». На думку російських експертів, лише після здійснення цього плану Україна могла б отримати заповітну гарантію прокачування певної кількості газу до Європи (це наша стратегічна мета на переговорах найвищого рівня).
Не менш важливим для України є й тактичне завдання — перегляд несправедливих українсько-російських газових угод, укладених Юлією Тимошенко. Його вирішення забезпечить зниження ціни на імпортний російський газ, а отже й виживання та конкурентоспроможність української економіки. Щоправда, за словами Зурабова, поки не зрозуміло, чи буде це питання включене до порядку денного, хоча Азаров на це, мабуть, сподівається. «...Ми хотіли б зосередитися перш за все на умовах постачання природного газу до України 2011 року, на умовах транзиту. Тим паче що недавно були проведені переговори з Європейським Союзом, який висловив бажання провести трибічну зустріч у форматі Росія, Україна та ЄС, щоб обговорити питання модернізації української газотранспортної системи й перспективи співпраці в газовій сфері.
Ну а ми як центральна транзитна держава, звісно, зацікавлені в поглибленні такої співпраці», — говорив перед зустріччю з російським колегою український прем’єр. Хотіти, як то кажуть, нешкідливо. Сюди ж, мабуть, належить і бажання поговорити про російські інвестиції до Севастополя. І настільки ж нешкідливо (для Росії) нагадувати їй про можливу участь Європи в модернізації української ГТС. Росія явно цього не хоче. Та і Європа поки лише говорить, а без Росії, без її гарантії на обсяги транзиту, й копійки не вкладе в нашу ГТС. Тому не важко передбачити, що для аргументації негативної відповіді на газові пропозиції Азарова гості пошлються на недостатнє завзяття української сторони у внесенні поправок до закону про трубопровідний транспорт. А без цього не те що повного об’єднання газових монополістів (на що, до речі, категорично не згоден український Президент), а й навіть простого їх СП (тут згода просунулася набагато далі) не створиш...
Утім, від нинішнього одноденного візиту, що проходить, до того ж, усього за декілька днів до місцевих виборів в Україні, схоже, не чекають значних зрушень на переговорах ні на політичному, ні на економічному рівні. Усе, про що можна було домовитися, вже відпрацьоване й готове до підписання. Розмову про можливість взаємних розрахунків України й Росії в рублях при торговельно-економічній співпраці, можливо, почнуть, але жодних рішень, поки що, звісно, не приймуть. Надто складне питання для одного раунду, та й рівень усе-таки не той.
І все-таки осінній візит Путіна до України слід визнати хоч і не історичним, але все-таки дуже важливим для нашого уряду. Одним своїм приїздом він ніби розпишеться на векселях «відновимо дружбу з Росією», «зробимо російську мову другою державною», виданих українським Президентом своїм виборцям.
Чи не тому у Путіна, крім участі в переговорах і підписаннях настільки обширна соціокультурна програма. Він, зокрема, відвідає кадетський бал, який відбудеться в Києві за участю вихованок Московської кадетської школи-інтернату, візьме участь у Всеукраїнській добродійній акції «Всім світом», що відбудеться 27 жовтня в Українському домі. Цікаво, на яку суму надійде від нього SMS нужденним?
