Ваш вихід!

Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко поки що доводить свою прихильність говорити «єдиним голосом» у зовнішній політиці України. Підтвердженням цьому стало відвідування нею штаб-квартири НАТО, що знаходиться в Брюсселі. Фактично до останнього моменту не було точно відомо, чи відвідає український прем’єр штаб- квартиру Організації Північноатлантичного договору. Деякі українські ЗМІ навіть повідомляли, що цю місію буде доручено віце-прем’єр- міністру з питань європейської й міжнародної інтеграції Григорію Немирі. Однак сенсації не сталося. На завершення свого першого закордонного виїзду після повторного приходу на посаду голови українського уряду, вона зустрілася з Генеральним секретарем НАТО Яапом де Хооп Схеффером і провела з ним часові переговори.

За її словами, зустріч із Схеффером носила концептуальний характер, і Генсек констатував, що останні вісім місяців повільно виконуються всі моделі стратегії між Україною й НАТО і потрібно прискорити їхнє виконання, додати їм динаміки. Зрозуміло, що зараз рано говорити про реакцію Альянсу на лист, який передав Генсеку НАТО особисто міністр закордонних справ України Володимир Огризко. Оскільки, за словами джерел у штаб- квартирі, обговорення заявки тільки починається. Належить провести зустрічі міністрів оборони й закордонних справ країн-членів НАТО, на які будуть відповідно запрошені міністри оборони, закордонних справ України.

Поки що офіційну реакцію НАТО на цей лист оповістив офіційний представник Джеймс Аппатурай. Він, зокрема, повідомив, що Генеральний секретар, як і всі члени Альянсу, розділяє амбіції України, як і інших країн, у сфері розвитку євроатлантичної інтеграції.

Прем’єр повідомила Схефферу, що будь-яке остаточне рішення України про вступ у НАТО прийматиметься виключно через референдум. Вона також пояснила Генсеку, як питання перспективи вступу України в НАТО впливає на політичну стабільність в Україні. Раніше, після зустрічі з верховним представником ЄС із питань зовнішньої політики й політики безпеки Хав’єром Соланою в Брюсселі, Тимошенко заявила, що Україна потребує широкої інформаційної кампанії щодо систем колективної безпеки в світі, в тому числі про НАТО. При цьому вона підкреслила, що її уряд «виконуватиме програму» зі здійснення такої інформаційної кампанії.

Більш розгорнено про своє бачення розвитку відносин із НАТО Тимошенко висловилася в Frankfurter Algemeine Zeitung, опублікованому вчора. «25% населення країни підтримують вступ в Альянс. Інша частина демонструє сильну ворожість щодо такої перспективи. Це питання належить, до тих спірних тем, які зачіпають єдність і цілісність України. Тому ця тема не повинна підійматися без пояснення українцям, що таке НАТО, яка в нього програма й що нам принесе вступ», — цитує німецьке видання слова Ю. Тимошенко.

«Для нас наша незалежність і територіальна цілісність є найважливішим. Таким чином, ми повинні поступово здійснювати процес інтеграції в НАТО», — зазначила український прем’єр. Ю. Тимошенко підкреслила щодо проблеми, яка розколює країну на дві частини, «політикам потрібно висловлюватися як можна стриманіше».

Дійсно, лідер однойменного Блоку Юлія Тимошенко дуже стримано висловлюється щодо цієї гострої теми. Тема НАТО була відсутньою в передвиборних обіцянках БЮТ. Вона, очевидно, також розуміє, що потрібна велика роз’яснювальна робота й державі треба багато зробити для того, щоб досягти поставленої мети.

Володимир ОГРИЗКО: Вступ до НАТО — це підняття нашого суспільства до найвищих стандартів

Чи вдасться Україні отримати ПДЧ на бухарестському саміті і чи буде для цього достатньо американської підтримки? Чи була очікувана в Києві реакція Москви на подання нашою країною заявки про приєднання до Плану дій щодо членства в НАТО? Про це — «Дню» в бліц-інтерв’ю міністра закордонних справ України Володимира ОГРИЗКА.

— Кожна країна сама вибирає ту форму забезпечення своєї безпеки, яку вона вважає за необхідну. Ми знаємо, що в Росії інший погляд на ці справи. Але, знову ж таки, це справи Української держави.

— А чи були прораховані всі можливі наслідки цього кроку, зважаючи на те, що для більшості громадян питання безпеки є абстрактним питанням?

— Безпека — це дуже конкретно. Тому що йдеться про основи національної стратегії і розвитку держави. А вступ до НАТО — це, насамперед, підняття нашого суспільства до найвищих стандартів, які існують на сьогодні. І вже після того ставиться питання про безпекові аспекти. Але вони, безумовно, не можуть бути неважливими. Бо я вже раніше зазначав, що питання полягає в тому, яким чином ми забезпечимо цю безпеку. І чи ми будемо перебувати між блоками, зазнаючи при цьому певних впливів з боку кожного, чи станемо частиною цього безпекового простору. Тому цей вибір є абсолютно зрозумілим і ми можемо розраховувати не те, що протягом якогось недовгого періоду часу зможемо своє суспільство настільки реформувати, що дозволить нам пізніше перейти до питання повного членства.

— Але чи вдасться українській владі до саміту НАТО в Бухаресті, який відбудеться 2—4 квітня, забезпечити стабільну ситуацію, яка має продемонструвати, що в нашій країні не таке велике протистояння з цього питання, як це було зазвичай під час виборів?

— Ми зробили перший крок. Я офіційно передав Генеральному секретарю НАТО листа з проханням України приєднатися до ПДЧ. І відтепер розпочалися процедури вже всередині самого Альянсу, які передбачають подальші консультації і обговорення. Чи вистачить для цього двох місяців? Це залежить від наших партнерів в Альянсі. Як будь-яка організація, НАТО є трохи бюрократичною структурою. Але ми сподіваємося, що в даному випадку Альянс продемонструє свою ефективність і здатність швидко приймати рішення. Ми були б задоволені, якби таке рішення справді було ухвалено швидко.

— Але ж справа йде про українську владу: чи буде достатньо волі в уряду продемонструвати свою послідовність не лише до Бухаресту, але й щодо подальшого періоду, щоб рухатися в цьому напрямку до повного членства?

— Це прописано в програмі дій уряду. Там чітко і ясно зафіксовано, що ми будемо рухатися саме в цьому напрямку. Так що тут сумніву бути не може.

— Пане міністре, як ви гадаєте, чи буде достатньо американської підтримки, щоб переконати країни — члени Північноатлантичного альянсу надати Україні в Бухаресті бажаний ПДЧ?

— Мені здається, що НАТО приймає рішення про ті чи інші дії. Я не знаю, чи в інших країн є право вето на ухвалення рішень з боку Альянсу. Тому я все- таки думаю, що головне за рішенням членів НАТО. І мені здається, що переважна більшість членів Альянсу вже на теперішньому етапі розмірковує на користь України.

Олександр СУШКО: Тимошенко чесно виконала домовленості щодо ПДЧ

Чому візит українського прем’єра до штаб-квартири НАТО відбувся під покровом таємничості, на противагу відвідинам Юлією Тимошенко інституцій ЄС? Чи буде Тимошенко реально сприяти тому, щоб в квітні цього року на саміті Альянсу в Бухаресті Україна отримала ПДЧ? Що має робити українська влада для отримання поставленої мети?

— Тимошенко чесно виконала домовленості, які були у неї з Президентом з цього приводу, і підтвердила наміри України щодо приєднання до ПДЧ. На мою думку, в даному випадку вона пішла на передбачуваний ступінь задіяності у справі євроатлантичної інтеграції. Для неї особисто це не є її власним пріоритетом. В даному випадку вона виконує коаліційні домовленості. І тому не слід було очікувати, що вона перетворить цей візит у бенефіс Тимошенко в НАТО. Для мене є природним такий формат, який ми побачили. Місію виконано. І основною метою візиту були все-таки зустрічі в європейських інституціях. Так воно і планувалося.

Що стосується безпосередньо питання отримання Україною ПДЧ у Бухаресті, то Тимошенко зробила те, що мала зробити на даному етапі. Не забуваймо, що в нас є Президент, який, згідно з Конституцією, керує зовнішньополітичною діяльністю. Президент значно однозначнiше діє у напрямку євроатлантичної інтеграції і володіє всіма необхідними повноваженнями для того, щоб продовжувати цю діяльність. Тому ми не повинні очікувати від Тимошенко, що вона очолить процес євроатлантичної інтеграції і зробить його своїм особистим пріоритетом. Звісно, хотілось би, щоб прем’єр-міністр України займав активнiшу і креативнiшу позицію з питання НАТО. Але треба враховувати реальність.

Позиція Президента щодо ПДЧ відома. Він її відстоював при підписанні Універсалу національної єдності. Але зараз питання полягає у здійсненні якісних дипломатичних зусиль. Президенту, Міністерству закордонних справ і нашим посольствам у країнах-членах НАТО необхідно працювати з урядами країн, які ще сумніваються і які ще не сформували своєї думки. Водночас Україна повинна демонструвати певний поступ. Вся сукупність фактів і продовження розпочатих реформ у секторі безпеки буде враховуватися НАТО при ухваленні відповідного рішення. В цьому сенсі парадні візити відіграють певну роль.

До компетенції віце-прем’єра з європейської та міжнародної інтеграції Григорія Немирі також відносяться питання НАТО. Однак його функції скеровані переважно на координацію внутрішньої діяльності уряду, проведення відповідних реформ, зокрема, забезпечення повного виконання щорічних Цільових планів Україна — НАТО. Це також важливо для успішності трансформації України. Слід зазначити, що поки що немає оцінки виконання Цільового плану Україна — НАТО на 2007 рік. І, фактично, якщо там буде констатовано значне відставання України у виконанні заходів, закладених у минулорічний Цільовий план, то це стане негативним аргументом, в тому числі у питанні ПДЧ. А законодавчому компоненту однозначно буде негативна оцінка, бо парламент більшу частину року не працював.

Що стосується отримання ПДЧ у Бухаресті, рішення з цього питання не обов’язково може бути ухвалено на самому саміті. Це може статися до саміту, або після нього. Мій прогноз такий — це абсолютно залежить від стабільності уряду в Україні. Якщо уряд і коаліція доведуть свою життєздатність і, принаймні, не розпадуться до кінця цього року, то протягом цього року Україна отримає ПДЧ.