Перейти до основного вмісту

«Піккардійські» етюди

«15 років для акапельного гурту в країні, де панує попса, це — здобуток!»
19 січня, 00:00
1997 рік. «ПІККАРДІЙЦІ» З «ДНЕМ» У РУКАХ НА ВУЛИЦЯХ СТАРОГО ЛЬВОВА. ЦЯ ФОТОСЕСІЯ БУЛА БЕЗОПЛАТНОЮ — МУЗИКАНТИ ПОГОДИЛИСЯ НА НЕЇ ЗАДЛЯ ПІДТРИМКИ УЛЮБЛЕНОЇ ГАЗЕТИ. НАША ВЗАЄМНА СИМПАТІЯ ЩЕ З ТИХ ЧАСІВ / ФОТО ВIКТОРА МАРУЩЕНКА

Учора в Міжнародному центрі культури та мистецтв, більш відомому як Жовтневий палац, відбувся концерт вокальної формації «Піккардійська терція». За словами музикантів, вони, як то кажуть, поєднали приємне з корисним: влаштували виступ для своїх чисельних київських прихильників, запросивши на нього і членів Шевченківського комітету. Справа в тому, що саме зараз триває перегляд робіт, представлених на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2008 року, а гурт — серед номінантів — за концертні програми «Антологія. Том I», «Антологія. Том II. Фольк», «З Неба до Землі» (2003 — 2006 рр.).

—На здобуття Шевченківської премії «піккардійців» подав відділ культури Львівської обласної ради, — говорить художній керівник формації Володимир ЯКИМЕЦЬ. — Для нас це була приємна несподіванка. Очевидно, творимо не заради нагород, а тому, що це нам подобається, зрештою, це подобається людям. Але у жодному разі не казатимемо, що відмовляємося від премії, мовляв, вона нівелювалася... Для мене надзвичайно вагомо, що свого часу її отримував Василь Зінькевич і Тарас Петриненко. Проте якщо ми її не одержимо, то й не будемо на всіх ображатися. Працюватимемо для свого слухача, як і працювали.

Працюватимемо для свого слухача, як і працювали.

— Володимире, яким вам видається український слухач?

— Можу сказати, що повсюди є багато людей з добрим смаком, які однаково прихильно реагують на оригінальну якісну музику. Колись у нас була мрія поїхати з концертами у Луганськ та Крим. У Криму ми вже виступали. Прекрасні враження! А у Луганську співатимемо 25 січня.

— «Піккардійська терція» багато гастролює по Україні. Яке у вас відчуття країни? Воно змінюється з роками?

— На мою думку, у 1991 році наші державні мужі мали все для того, щоб у швидкий час змінити життя українців на краще. На жаль, не сталося. Відповідна нагода трапилася у 2004- му... Однак я звертаю увагу на інше. Зокрема, останні соціологічні дослідження свідчать, що українською мовою спілкується значно більший відсоток людей, ніж до цього. Приємно. Крім того, більше 90% називає себе українцями, а не росіянами чи поляками, які проживають в Україні. Отже, перспектива як була, так і залишається, тільки важливо, щоби ми не гаяли часу.

— Формації торік виповнилося 15 років. Який період був одним із найцікавіших і, може, найкомфортнішим? І у чому секрет вашого творчого довголіття?

— Усі періоди були цінними. Кожен з них привніс щось своє самобутнє. Як результат, викристалізувалася «Піккардійська терція» — така, як вона є. На початку 1990-х років створився гурт. Потім ми працювали над обробкою народних пісень. Відтак — почали писати свої. Середина і кінець 90-х можна охарактеризувати як наше професійне становлення. А щодо сучасності... 15 років для акапельного гурту в країні, де, м’яко кажучи, панує попса, це — здобуток! Мені здається, що секрет нашого творчого довголіття у тому, що ми ніколи не були нещирими зі своїми слухачами. Як виступали вживу, так і далі виступаємо. Як шукали щось нове для репертуару, так і продовжуємо це робити. Зрештою, «піккардійці» не йшли шляхом кон’юнктури, а творили ту музику, яку відчували серцем. І втішно, що вона подобається багатьом.

— У «піккардійців» iз «Днем» давня симпатія. У нашому архіві є фото, де музиканти переходять вулицю старого Львова, тримаючи в руках нашу газету...

— Таких стильних знімків було декілька. Пригадується, на одному стоїмо біля телефонної будки і читаємо «День», на іншому — переглядаємо газету на трамвайній зупинці... Здається, симпатія між нами зародилася ще наприкінці 90-х, коли ваша редакція мала своє представництво у місті Лева. Як на мене, ми сповідуємо одну і ту ж філософію. «День» завжди щирий зі своїми читачами, подібно, як «Піккардійська терція» зі своїми слухачами.

— Якби «Піккардійська терція» мала такого бездонного спонсора, які проекти формація би втілила?

— По-перше, організувала б фестиваль акапельної музики. Є багато колективів, які працюють у цьому жанрі, й яких варто послухати. По-друге, провела низку класичних концертів, запросивши на них зірок світової слави. А частина коштів витратила би на благодійність.

P. S. Зараз «Піккардійська терція» працює над новим альбомом «Етюди», який, ймовірно, з’явиться у березні.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати