Ризики денаціоналізації

Зростання міжнародного попиту на українські банки стало предметом вивчення міжнародного круглого столу «Еволюція та перспективи розвитку банківських систем Польщі та України». За інформацією доцента кафедри банківської справи Львівського інституту банківської справи Віталія Рисіна, в Україні станом на лютий 2007 року функціонує 25 банків під повним контролем іноземного капіталу, 5 банків — з переважанням іноземного капіталу, 5 банків — за участi іноземного капіталу та 136 банків — з українським капіталом. Загалом, за даними фахівця, 44,5% найбільших та великих банків України контролюється іноземним капіталом.

Зростаюча динаміка продажу українських банків, на думку науковців, загрожує фінансовій стабільності країни. Доказом цьому є Польща, яка сьогодні «б’є тривогу», адже 60% її банківських активів та 80% пасивів належать західним банкам, а частка банків з іноземним капіталом становить 80%. За інформацією екс-заступника голови Національного банку Польщі, завідувача кафедри банківської справи Вищої торгової школи професора Владислава Яворського, серед керівництва банків з іноземним капіталом рідко хто розмовляє польською та цікавиться розвитком національної економіки. Усі отримані дивіденди з польських вкладів ідуть на розвиток центральних філій іноземних співвласників, отже, і на будівництво чужої економіки. Проблема в тому, що банк, який спочатку створюється з метою надання фінансових послуг резидентам, згодом починає лобіювати не національні інтереси, підтримувати не вітчизняні, а іноземні компанії. Ситуація України нагадує полякам власну, п’ятирічної давності. Отож вони закликали українців вчитись «на чужих помилках» і вказують також на позитивні приклади. Так, Китай, вступаючи до СОТ, поставив вимогу 5 річного мораторію щодо продажу власних банків.

Професор Люблінського університету ім. М. Кюрі-Складовської Мар’ян Жуковський назвав три основні помилки Польщі: надмірна швидкість у продажу банків, надмірна масовість та відсутність адекватного правового зобов’язання іноземних банків щодо національних інтересів.

Небезпеку відчувають і в Україні. За словами професора Київського національного економічного університету Михайла Савлука, процес денаціоналізації банківського капіталу в країні дедалі поглиблюється. На його думку, банки є стратегічно важливими об’єктами для життєдіяльності держави, отже, відмова від незалежності банківської системи загрожує й її суверенітету. Надто швидкими є темпи цього процесу. Як зазначає Савлук, на кінець 2005 року іноземний капітал на банківському ринку займав 20%, на кінець 2006 року — 30%, а до середини 2007 року, за прогнозами фахівців, вийде на позначку 50%.

Характерно, що сьогодні іноземні інвестори купують навіть низькорентабельні українські банки за дуже високими цінами. За словами Савлука, їхня мета полягає в тому, щоб таким чином «розчистити» дорогу своєму капіталу в національну економіку. Переплачуючи, іноземці намагаються підвищити прибутки своїх банків, кредитуючи надалі економіку України за високими відсотковими ставками. Окрім того, вони користуються дешевшим кредитним кошиком — не коштами фізичних осіб, а кредитними ресурсами материнської структури. Відтак отримують високу маржу. Для прикладу, на Заході вона складає 1,5%, у Польщі — 4%. «Отож кредити не дешевшатимуть, програє економіка країни, підприємці, вкладники, виграють лише іноземні власники банків», — підкреслює професор.

Крім того, за переконаннями Савлука, переплачені кошти іноземці невдовзі компенсовуватимуть за рахунок економії витрат на утримання, скорочення персоналу, переходу на автоматизовану систему.

Ще один мінус денаціоналізації банків — скорочення темпів їх капіталізації. Для прикладу, в 2000 році Україна мала найнижчий рівень капіталізації у порівнянні з Естонією, Польщею та Литвою. За чотири роки, коли у цих країнах і особливо — у Польщі активно розвивався процес купівлі банків іноземцями, темпи зростання капіталізації там уповільнились, а Україна тим часом власними силами змогла вийти на одне з провідних місць за цим показником.

Викладач кафедри вищої математики Львівського національного університету ім. Франка Володимир Бабенко провів статистичний аналіз діяльності банків України за основними показниками. Дослідження підтвердило висновки професора Савлука. Банки, що тривалий час контролюються іноземним капіталом, вирізняються відсутністю прибутку минулих років, низьким рівнем залучених коштів фізичних осіб і цінних паперів у портфелі банку тощо.

Вплив іноземного капіталу на функціонування банківської системи України досліджувався також науковцями Львівського інституту банківської справи. У висновках, оприлюднених Олексієм Друговим, йдеться, зокрема, про те, що встановлення будь-яких прямих обмежень на частку іноземного капіталу в капіталі банківської системи України є недоцільним та неефективним заходом, який лише погіршить імідж України у світі. Але, щоб зберегти переважну частку банків, підконтрольних українським інвесторам, на думку науковців ЛІБС, доцільною поліпшити структуру банківської системи України, а саме — допомогти розвитку в Україні мережі контрольованих українськими інвесторами регіональних та спеціалізованих банківських установ. Це, як вважають науковці, дозволить співіснувати як вітчизняному так, і іноземному банківському капіталу.

Науковці також вважають необхідним удосконалити систему статистичної оцінки участі іноземного капіталу в роботі банківської системи України. Зокрема, на їхню думку, слід виділити чотири групи банків залежно від рівня участі іноземних інвесторів у їхньому статутному капіталі: банки під повним контролем іноземного капіталу (частка участі понад 90%); банки з переважанням іноземного капіталу (частка від 50 до 90%); банки за участi іноземного капіталу (частка від 10 до 50%); банки з українським капіталом (іноземний капітал становить менш як 10%).

Фахівці ЛІБС розробили основні засади створення, регулювання та нагляду за діяльністю філій іноземних банків в Україні. Вони пропонують Нацбанку запровадити інструкцію, яка б уточнила вимоги до створення філій іноземних банків, статус їхнього приписного капіталу, напрями використання прибутку, засади роботи системи нагляду за їхньою діяльністю та застосування санкцій. Окрім того, учасники круглого столу запропонували іноземцям не купувати українські банки, а будувати у нас свої фінансові установи.