Перегорнути сторінку в Мексиці

Через три місяці після того як новий президент Мексики Феліпе Кальдерон займе цю посаду, багато хто вважатиме це сумнівною честю. Це, можливо, два єдині безперечні факти в політиці Мексики на нинішній момент. При тому, що ціни на нафту вищі, ніж будь-коли, премії країнового ризику нижчі, ніж будь- коли, грошові перекази з-за кордону, прибутки від туризму та іноземні інвестиції досягли небувало високого рівня, а щорічне зростання ВВП оцінюється в 4,2% цьоку року, у мексиканців — з багатьох поглядів — ніколи ще справи не йшли так добре.

Дійсно, після десяти років безперервної макроекономічної стабільності — те, чого Мексика не переживала з 1960-х рр. — середній клас значно виріс, і недорогий банківський кредит тепер доступний мільйонам тих, кому в минулому було відмовлено. І все ж, незважаючи на ці очевидні зміни, бідність залишається широко поширеною, нерівність глибокою, а соціальне обурення посилюється. Ось чому опонент Кальдерона на липневих президентських виборах, популіст Андрес Мануел Лопес Обрадор отримав такий великий відсоток голосів порівняно з попереднім вищим досягненням мексиканських лівих на виборах 2000 року. Але цього було недостатньо, щоб перемогти на виборах, які, на думку Лопеса Обрадора і його заступників були в них у кишені.

Надзвичайно напружена боротьба — Кальдерон переміг з перевагою в 0,5% голосів — і глибоке розчарування, пережите Лопесом Обрадором і його прихильниками, призвели до того, що вони вирішили оскаржити рішення виборчої влади Мексики й відмовилися визнати перемогу Кальдерона. Натомість Лопес Обрадор, колишній мер Мехіко, і його прихильники вимагають перерахунку голосів, на що виборчі закони країни не дають мандату — хоч це й не заборонено. Виборчий суд, однак, вирішив інакше. Ось яку позицію займає наразі Мексика: безладдя в усіх відносинах без якогось чіткого рішення.

Зрештою, відповідь, безсумнівно, криється в перетворенні мексиканських лівих, і частково також мексиканських правих. Протягом багатьох років і ті й інші фактично належали до Інституційно-революційної партії (PRI), яка правила Мексикою протягом семи десятиліть. Та епоха закінчилася 2000 року й більше не повернеться. У цей час праві й ліві, так само як і сама PRI, всі є окремими організаціями, і їм усім належить провести великі перетворення.

Партія національної дії (PAN), угруповання сьогоднішнього президента Вісенте Фокса і Кальдерона, яка займає позицію праворуч від центру, має здобути щиру й глибоку соціальну совість. Вона має перетворитися на щось на зразок Соціально-християнської або Християнсько-демократичної партії, які існують в Коста-Риці, Чилі, Венесуелі та Перу. Інакше збіднілі маси Мексики продовжуватимуть вважати її партією багатих — можливо несправедливо, але не повністю незаслужено. Метаморфоза PAN наближається, але все ще належить багато чого зробити.

Однак, що набагато важливіше, — й, можливо, на здивування багатьох доброзичливих міжнародних спостерігачів — мексиканські ліві зовсім не близькі до того, щоб перетворитися на сучасну, реформістську, соціал-демократичну партію. Це не просто не Нова робоча партія; вона навіть не схожа на французьку, іспанську або чилійську Соціалістичну партію або Партію робітників у Бразилії. Вона продовжує бути рухом з революційною фракцією — не більшість, але визначено велика меншість — яка прагне повстання, соціалізму та «антиімперіалістичного» рівняння на Кубу та президента Венесуели Уго Чавеса.

Ліві Мексики відмовляються по-справжньому прийняти ринкову економіку, представницьку демократію й владу закону. Явно багато її членів і керівників насправді поділяють ці принципи й у душі не схвалюють демагогичних витівок Лопеса Обрадора. Але доки вони залишаються відносно безсилими, Мексика залишиться неврівноваженою, позбавленою сучасних лівих, які їй потрібні для боротьби з бідністю й нерівністю, і заручницею тих, хто все ще вірить у революцію й штурм Зимового палацу.

Без цих подвійних перетворень правих і лівих Мексика може тільки продовжувати бігти на одному місці, в той час як стільки інших просуваються вперед. Але зміна не станеться раптово, тож Мексиці потрібні короткострокові рішення її страждань. Термінові, реальні й істотні кроки включають у себе виборчі та юридичні реформи, метою яких є уникнути повторення сьогоднішніх протестів з приводу президентського голосування. Вони включають організацію другого раунду останнього туру президентських виборів за участю двох кандидатів, щоб у наступного президента Мексики був мандат, який підтримали понад 50% виборців. Але вони також спричиняють переобрання представників і сенаторів, прохання про повернення до референдумів для внесення конституційних поправок і незалежні кандидатури.

Можливо, найважливіше те, що Мексика повинна розробити напівпрезидентську систему французького стилю, відповідно до якої призначений прем’єр-міністр відповідає за формування більшості в Конгресі й має бути ратифікований останніми. Припинення закупівель ефірного часу на радіо й телебаченні під час кампаній з подальшим скороченням їхньої вартості, стало б доповненням до цих змін.

Жодна з цих важливих реформ, що відкладаються протягом тривалого часу, не переконає послідовників Лопеса Обрадора в тому, що кінець бідності й нерівності в Мексиці зовсім близький. Але ніякого істотного поліпшення не може статися на цих фронтах без грунтовної зміни процесу прийняття рішень у країні. Фокс і його команда думали, що механізми, які працювали під час авторитарного періоду, можна просто перенести в демократичну еру й вони функціонуватимуть без перешкод. Фактично, жодну з головних економічних і соціальних реформ, яких відчайдушно потребує Мексика, щоб розвиватися швидше, розподіляти багатство більш рівномірно й боротися з бідністю ефективніше, неможливо провести, якщо не реконструйовані інституційні структури.

Саме це може й має зробити Кальдерон, аби вирішити сьогоднішні спірні дебати про справедливість виборів, які привели його до влади. Настав час для Мексики перегорнути сторінку, але вона має перегорнути правильну сторінку.

Йорге Г. КАСТАНЕДА — колишній міністр закордонних справ Мексики (2000—2003), нині є професором політології та латиноамериканських досліджень у Нью-Йоркському університеті.