Конфлікт необласного масштабу
Проблема з формуванням нової влади на місцях не вичерпалася підписанням Президентом Віктором Ющенком указу про відставку ледве призначеного губернатором Хмельницької області Віталія Олуйка. Неоднозначне ставлення до нових керівників і в інших областях. Схоже, наслідки «квотно- кулуарного» принципу розподілу портфелів стали для нинішнього керівництва країни першим серйозним політичним випробуванням. Питання в тому, чи стали вони уроком.
Політична драма про «відторгнення» деякими областями їхніх «чужорідних» нових губернаторів триває. Місце дії другої серії — Дніпропетровськ. Тональність колишня, але, як стверджують самі учасники подій, сценарії принципово відрізняються. Зокрема, бліцкригу з відставкою не вийшло: Сергій Касьянов, на відміну від свого «товариша по нещастю» Віталія Олуйка, заяви «про самовідвід», навіть під натиском громадськості, писати не поспішає. Тоді як для багатьох його призначення на цю посаду стало несподіваним, сам Сергій Павлович устиг підготуватися до будь-якого можливого розвитку ситуації.
На етапі консультацій, коли кандидатури на посаду керівника Дніпропетровщини лише називалися, прізвище пана Касьянова фігурувало в усіх можливих списках. Проте він був претендентом «номер два», поступаючись, за прогнозами, першістю земляку та приятелю Сергію Бичкову. До обрання народним депутатом С. Касьянов був відомий в області як великий бізнесмен і як власник кількох підприємств із випуску миючих засобів, носив неофіційний титул «мильного короля». Як стверджують вельми компетентні джерела в середовищі «Нашої України», рішення про його призначення губернатором було прийняте буквально в останню мить. Причина — відносний нейтралітет із погляду лобіювання чиїхось бізнесових або політичних інтересів, а також непричетність до старої влади. Головний конкурент, пан Бичков, цим вимогам відповідав лише частково. Ще на етапі кампанії 2002 року експерти пов’язували його фігуру з інтересами певних бізнес-утворень, зокрема групи «Приват». Тому тепер деякі одержимі духом люстрації «оранжисти» запевняли, що він «сприятиме консервації старих порядків». До того ж, призначення в стратегічно важливий, що не надто симпатизує новій владі регіон члена НАПУ було своєрідною даниною за співчуття оранжевому руху спікеру та його політсилі. Проте креатура Володимира Михайловича виявилася, як бачимо, проблемною.
Утім, як у випадку з Олуйком, так і в ситуації з Касьяновим аналітики схильні винуватити в невдачі не стільки спікера, який делегував не найгірші свої «багнети», скільки персонально Президента Ющенка та прем’єра Тимошенко, які не зуміли без винесення з хати сміття встановити доброзичливі відносини зі старою елітою на місцях.
Незабаром після приїзду Касьянова до Дніпропетровська громадянська кампанія «Пора» побачила в ньому «перефарбованого кучміста». Доброзичливці нового управлінця, навпаки, стверджують, що вся місцева «Пора» зверху донизу перекуплена «недружніми бізнес-групами», зацікавленими в «консервації старих порядків». Ці самі злостивці нібито підбурюють і матеріально стимулюють тих нечисленних учасників мітингу біля стін облради. При цьому місцеве керівництво на чолі з головою облради паном Швецем офіційно займало вельми дружню до нового губернатора позицію, випромінюючи гостинність.
Згідно з аргументами прихильників Касьянова, абсурдність обвинувачень «Пори», яка виступає від імені «широкої громадськості», полягає в самому їхньому формулюванні. Як, запитують вони, в регіоні, де більшість виборців голосувала за Януковича, можна таврувати призначенця за нібито співпрацю з біло-блакитною командою? Тим більше, що вищезгаданого, на їхню думку, не було. Наявність фотознімків, що підтверджують факт зустрічі народного депутата та тогочасного прем’єра під час візиту останнього на одне з підприємств району, мовляв, не компромат. Зустріч не означає підтримку...
Ще один довід противників Касьянова — неузгодження здійснюваних «новою мітлою» в облраді рокіровок із місцевим чиновницьким авангардом. Мовляв, кадрові призначення якщо й обговорювали, то виключно зі столичним начальством, що дніпропетровців неабияк обурило.
Сам пан Касьянов до представників громадськості, попри те, ким вона репрезентована — войовничою «Порою» чи місцевими захисниками навколишнього середовища, налаштований вельми лояльно. Пошуки компромісу привели його до підписання угоди з Політрадою обласних організацій коаліції «Сила народу» та Соцпартії про надання їм 2/3 керівних посад в адміністрації області. Зокрема посад заступників голів облдержадміністрації, а також голів райдержадміністрацій і їхніх заступників. У рамках цих 2/3 квота блоку Юлії Тимошенко становить не менше 1/4 кандидатур, квота СПУ — не менше 1/6 кандидатур.
Згідно з договором, усі кадрові рішення приймають консенсусом на спільному засіданні політради, а всі попередні призначення не можуть суперечити принципам цього документа. Проте світ виявився хиткий: не минуло й чверті години, як підписанти від «Сили народу» перед великим скупченням телекамер подрібнили договір на макулатуру, пояснивши, що «чужорідному губернатору однаково не довіряють».
На цьому спроби налагодити діалог поки що припинилися. Новий губернатор зайняв вичікувальну позицію. У приватній розмові пан Касьянов дав зрозуміти, що в разі затягнення конфлікту та його подальшого «штучного провокування» він готовий піти в контратаку. Природно, не без узгодження зі столичним керівництвом.
ДО РЕЧІ
Офіційне представлення губернатора з участю Президента В. Ющенка має відбутися в Дніпропетровську протягом найближчих днів. Але зустрічати главу держави активісти помаранчевої революції готуються вже зараз. Як повідомляє власкор «Дня» Вадим РИЖКОВ, біля ґанку облдержадміністрації, де щодня відбуваються їхні мітинги, активісти «Пори» б’ють у залізні бочки та скандують антигубернаторські лозунги. До приїзду Президента вони обіцяють встановити на дніпропетровському майдані ще й оранжеві намети.
