Наука... щастя,

В Україні для обдарованих дітей створено 459 гімназій, 378 ліцеїв та 38 колегіумів. Не є таємницею, що більшість батьків мріє бачити своїх дітей за партами цих елітних навчальних закладів. То за якими критеріями визначають престижність школи? Як правило, насамперед батьків цікавить кількість переможців і призерів олімпіад, а також рейтинг вищих навчальних закладів, куди вступають випускники даної школи. Іншими словами, триває пошук закладу, де готують найрозумніших. Але виростити розумну дитину аж ніяк не означає зробити її щасливою. Пригадуєте, як у старих народних казках всі добрі чарівники намагалися подарувати людині не розум, а щастя. У радянський період поглиблене вивчення основ наук закладало підмурок для успішного життя в майбутньому. А сьогодні, кажуть експерти, потрібна школа, орієнтована на особистий розвиток дитини. Крім того, за дуже високого стрибка інтелектуального розвитку зростання творчого потенціалу людини різко загальмовується. Олена ОСТАПЧУК, кандидат педагогічних наук, доцент Криворізького державного педагогічного університету радить для розвитку творчих здібностей дитини вибирати ті освітні технології, які ставлять учня в ситуацію невизначеності, коли йому доводиться робити самостійний вибір. «Це сприяє розвитку оригінальності мислення, — говорить Олена Євгеніївна. — Педагогіка «Дій за зразком» уже не може забезпечувати успіх у подальшому самостійному житті. Я би радила батькам якнайчастіше створювати дома такі ситуації, коли дитина може висловити свою думку й прийняти власне рішення. Чому трієчники часто виявляються успішнішими за відмінників? Та тому, що відмінники, як правило, у дитинстві беззаперечно підкорялися чужим рішенням і звикли діяти за інструкціями. Сьогодні, в період становлення ринкової економіки, треба ще в школі навчатися бути конкурентоспроможним. Якщо людина входить у суспільство безконфліктно, коли її скрізь ставлять у приклад за ретельність, вона ризикує втратити свою індивідуальність. Щоб її відстояти, треба мати мужність з чимось не погоджуватися, мати й уміти відстоювати свою позицію».

Європейські технології, які прийшли до нашого освітнього простору, сповнені інтерактивних методів навчання. Це означає, що на уроці головною дійовою особою стає не вчитель, а дитина. Ці технології передбачають безпосереднє спілкування дітей з навчальним матеріалом, а не виступ вчителя в ролі головного інформатора. Наприклад, у столичному Саксаганському ліцеї випробували новий метод розвитку творчих здібностей дітей. Суть його полягає в тому, що на кожному уроці дитина є дослідником — вона може вибрати навчальну проблему, над якою працюватиме, і висунути власну гіпотезу з тієї або іншої теми. Автори експерименту пересвідчилися в тому, що в цьому випадку діти успішніше зростають як особистості й у них швидше сформується почуття відповідальності.

Проте, на думку Олени Остапчук, інноваційні технології, які потенційно обіцяють дуже багато чого в плані розвитку дітей, якщо жорстко їх наслідувати, можуть і зашкодити розвитку дитини. Учень не зможе затишно почуватися в новій педагогічній системі, якщо педагоги підганятимуть дитину під нововведення. Це не означає, що не варто відкривати та вводити нове. Але новацію кожен учитель повинен пропустити через себе та на основі вже розроблених технологій створювати власну систему роботи на синергетичному рівні, тобто рівні, відкритому до взаємодії.