ЩОДЕННИК

У сміттєвих контейнерах нашого обласного центру найчастіше шукають щось поживне чи доцільне старі педагоги й цигани. І сьогодні я побачив трьох молодих мускулистих ромів, які, втім, ще соромилися свого заняття. Щоби замаскувати його істинну суть — взяли з собою баяніста, а під його гру співали. В смітниках же копирсалися, ніби від випадкового творчого екстазу.

Я подумав, що в сталінські часи між українцями-рабами, які смиренно гнулися за порожні трудодні, були й такі, котрі червоніли від такої ганьби. А щоб замаскувати її — співали. Українські художники в цей час переносили їх почервонілі лиця на полотно чи картон і підписували щось на зразок «Рум’янці комунізму»...