Радощі спілкування
Іноземні кредитори не розв’язуватимуть бюджетних проблем уряду![](/sites/default/files/main/openpublish_article/20021029/4197-4-1.jpg)
Але після переговорів стало зрозуміло, що шанси на надання кредиту до кінця року незначні. Голова регіонального представництва Світового банку в Україні, Росії й Білорусі Лука Барбоне повідомив, що питання надання кредиту рада директорів банку розгляне 19 грудня. «Я не можу сказати, що шансів на надання грошей в грудні взагалі немає, багато залежатиме від самої України», — заявив Барбоне. За його словами, щоб отримати 250 мільйонів, Україна повинна мати якісний бюджет-2003, а також розв’язати проблему поточного дефіциту бюджету-2002.
На пряме запитання про те, чи бажає Світовий банк своїм кредитом «виручити» Україну в питанні нинішніх бюджетних проблем, Лука Барбоне не менш прямо відповів, що такої мети банк собі не ставить. «Надання системної позики ніяк не пов’язане з якимись термінами або оперативним розв’язанням якихось проблем уряду», — сказав Барбоне. При цьому він дав зрозуміти, що банк хоче бути певним щодо надійності бюджетної системи країни, перш ніж знову давати їй у борг.
До речі, ухваленому в першому читанні проекту бюджету-2003 Лука Барбоне зробив кілька компліментів. Він зазначив, що уряд підійшов до його розробки максимально прагматично, коли ж за справу взялися депутати, то вони теж знайшли вельми реальні джерела збільшення планованих доходів казни. «Якщо бюджет буде остаточно ухвалено без істотних змін, його можна буде вважати осмисленим», — заявив Барбоне, чим подав надію на все-таки позитивне рішення ради директорів. Крім того, він повідомив, що уряд надав йому план розв’язання проблем бюджетного дефіциту, й він цілком задовільний.
Ще однією умовою продовження кредитування має стати реформування системи пільг. «Якщо в країні 43% населення користуються різними пільгами, це свідчить про неефективний розподіл ресурсів», — вважає Лука Барбоне. Його занепокоєність цілком зрозуміла, тому що, власне, сам ресурс і збирається надати Світовий банк. Також банк очікує скорочення пільг і підприємствам. Проте із цим, схоже, парламенту до грудня точно не впоратися.
Найближчими днями очікується візит до Києва керівництва Міжнародного валютного фонду, з яким український уряд спробує домовитися про те ж саме — про кредити. Востаннє МВФ радував Україну своїми кредитами понад рік тому. Тепер йтиметься про початок нової програми Стенд-бай, що передбачає поетапне кредитування за умови виконання позичальником попередніх зобов’язань. І хоча віце-прем’єр Василь Роговий уже зауважив, що метою переговорів буде не отримання кредиту, а лише поновлення співпраці для набуття позитивного інвестиційного іміджу, насправді всі чудово розуміють, у чому річ.
Після того як минулого тижня із Києва з обіцянкою подумати про поновлення переговорів з урядом щодо реалізації спільних кредитних програм поїхав президент ЄБРР Жан Лемьєр, стало зрозуміло, що гасло щодо скорочення зовнішніх позик, яке було проголосив уряд Кінаха, нині відкладено до кращих часів. Метою жовтневої серії переговорів з ЄБРР, СБ і МВФ уряд називав поновлення довіри, безкоштовне консультування й інші радощі спілкування. Насправді ж знову все йде до розмови про те, «що вам треба, щоб ми отримали гроші». І в цю ситуацію Кабмін потрапив не через свою волю. Незважаючи на зростання доходів казни на 17% порівняно з минулим роком, їх усе одно не вистачає, щоб латати всі бюджетні дірки. Судячи з песимізму уряду щодо ухваленого в першому читанні проекту бюджету-2003, ця проблема буде дуже гострою й наступного року.
Отже, «мир-дружба» у відносинах із зовнішніми кредиторами стане провідною зіркою зовнішньої економічної політики уряду на найближчий час. Головним результатом цієї тенденції, з досвіду минулих років, є залежність Кабінету Міністрів від зобов’язань, які він бере на себе перед західними кредиторами. Поки що ЄБРР, Світовий банк і МВФ обмежуються лише вказівками на об’єктивно наявні ризики бюджетної системи України. Але щойно вони відчують, що країна вже, умовно кажучи, «сіла на кредитну голку», безумовно, з’являться вимоги щодо митного регулювання експорту-імпорту окремих товарів у інтересах західних компаній. Залишається сподіватися на традиційну непоступливість уряду на переговорах із зовнішньоекономічних питань.