Тарас РИЛЬСЬКИЙ - кращий друг української преси
— Як ви вважаєте, з чим пов’язана зростаюча популярність на українському ТБ такого жанру як огляд преси? Можливо, якимось чином це пов’язано з передвиборною кампанією?
— Інтерес до преси існував завжди. Інша справа, що ще десять років тому — і це не секрет — газети читало набагато більше людей, ніж зараз. Нині у багатьох просто немає можливості їх читати — газети досить дорогі. Цим, зокрема, можна пояснити появу на телебаченні оглядів преси. До того ж зараз телевізійний канал може підтвердити ці огляди відеоматеріалами. Можна говорити про деякий новий рівень — і технічний, і про творчий потенціал, завдяки чому можна дійсно цікаво робити ці огляди. Але поява «Головного редактора» з передвиборною кампанією не пов’язана. Хоч зрозуміло, що програми, які вже вийшли, не могли не торкнутися її.
— На відміну від інших творці програми «Головний редактор» не обмежилися лише «читанням заголовків», а все-таки зробили саме авторську програму. З чим це пов’язано?
— Я у цьому випадку зовсім не згодний з визначенням «авторська програма». Це, можливо, було певною помилкою моїх колег — ведучих програми «Подробиці». Чому? Тому що авторською (у тому розумінні, яке ми вкладаємо у це визначення, говорячи, скажімо, про програму Доренка, або Кисельова, або того ж Шендеровича, або Піховшека) я її назвати не можу. «Головний редактор» — результат колективних зусиль. Програма створюється у рамках інформаційно-аналітичної служби телеканалу. Щодо мене особисто, то я все одно насамперед залишаюся редактором відділу регіональної інформації, а вже потiм — працюю над проектом «Головний редактор».
— А які критерії «редагування» — відбору видань і публікацій для чергової програми?
— Як такого, спеціального відбору немає. Я купую досить багато газет. Єдине ображає — навіть і хотілося б, можливо, взяти щось із жорстко опозиційних видань (таких, як газети «Коммунист», «Товарищ»), але, на жаль, немає чого взяти. Зрозуміло, насамперед відкриваю газети, котрі можуть щось розповісти. Я із задоволенням читаю, наприклад, у вихідні тижневики, щоб мати уявлення, про що вже повідомляли газети протягом тижня. З читанням щоденних газет, звичайно ж, справа йде складніше, оскільки визначено точний час, коли я повинен прийти до студії і записати програму. Інакше технологічний процес буде порушено.
— Газети для вас — джерело інформації чи джерело цитат для підтвердження власних думок або думок, скажімо, творців програми?
— На мою думку, можна зробити якесь резюме, можна висловити якийсь погляд на те чи інше питання, але якогось глобального висновку я ніколи не роблю, і взагалі, це не мета нашої програми. Ми у програмі практично не робимо власних висновків. Є тільки цитати і, можливо, зіткнення думок, поданих на сторінках різних газет. Ми намагаємося брати одну тему і розглядати її під тим кутом зору, під яким її розглядає та чи інша газета. Нам це більш цікаво. Чому? Тому що мине час, і, наприклад, автор тієї чи іншої статті може змінити свій погляд. Нам треба ще «наростити м’язи» (у нас ще немає досить великої бази даних), але ми підмічаємо, хто що говорить зараз. А що буде через два місяці? А що буде після виборів? Будь-який журналіст займається свого роду політичним прогнозуванням. Особливо якщо він пише аналітичну статтю, статтю проблемну, все одно свій погляд висловлює. Ось ми саме ці журналістські думки хочемо показати. Тому я ще раз говорю, «Головний редактор» — не авторська програма. У той же час я — не диктор. Я — просто ведучий і просто показую людям, яка газета який погляд має на ту чи іншу політичну подію. Політичну, знову ж, тому що нікуди ми від цього не подінемося. Скільки б ми не говорили, що основний електорат зараз уже втомився від усіх цих «касетних скандалів», від інформації про того, хто куди переходить, скільки, наприклад, братів, сестер або інших родичів у різних блоках, я вважаю, що в цей період — до 31 березня — політика не може не хвилювати, тому що, за великим рахунком, зараз вирішується доля.
— Якщо вже заговорили про політику, то наскільки, по-вашому, насичений український газетний ринок різнобічною політичною інформацією?
— Досить насичений. Щоправда, коли читаєш регіональну пресу, стає образливо, що чим далі у регіони, тим більше спостерігається якийсь божевільний екстремізм. Люди не гребують і карикатури малювати, і владу ображати (і гаранта в тому числі), що дивно. Центральна преса весь час на виду, тому на неї легше подати до суду, закрити цю газету або ліцензію відібрати. А чим далі від столиці, тим більше якихось шалених зневаг. Тобто, немає нормальних аналітичних статей, немає нормального інтерв’ю, але при цьому йде огульне засудження — без доказів. Яке уявлення від написаного може виникнути у людей в регіонах (навіть в обласних центрах, вже не кажучи про якісь районні центри), якщо вони це читають, якщо до них не доходять, скажімо, нормальні газети або приходять із запізненням? Журналісти повинні дуже обережно ставитися до подібних речей.
— Як ви вважаєте, преса і телебачення — конкуренти чи взаємодоповнюючі одне одного джерела інформації?
— Я вважаю, що взаємодоповнюючі. Точно так, як, наприклад, важко порівнювати театр з кіно або телебаченням, не можна порівнювати газету і ТБ, тому що йдеться про різні підходи до подачі інформації. На телебаченні треба вміти розповісти про ту чи іншу подію стисло (іноді навіть дуже жаль, коли щось треба викидати). Газета про ту ж подію може собі дозволити трохи детальніше повідомити. Тому в «Головному редакторі», який виходить відразу після «Подробиць», ми намагаємося, звичайно, не розповідати те, про що вже йшлося у новинних сюжетах. Ми намагаємося розібратися у ситуації, що виникла, про яку вчора газети писали, але, можливо, писатимуть і завтра, тобто ніби намагаємося подати загальний погляд на ту чи іншу подію, виявити ту чи іншу тенденцію.
ДОВІДКА «Дня»
РИЛЬСЬКИЙ Тарас Богданович. Народився 1 травня 1959 року. Закінчив філологічний факультет Київського державного університету. З 1981 по 1987 рік працював редактором на кіностудії ім. Довженка. З 1987 року по 1994 рік — у відділі міжнародних зв’язків та інформації НВО «Прип’ять». З 1994 року працював ведучим телепрограми «Новий день» (проект «Ринкові реформи»), що виходила на УТ-1. З 1996 року і до цього дня обіймає на телеканалі «Інтер» посаду редактора відділу регіональної інформації, а з 2002 року також є ведучим програми «Головний редактор».
