Терор: рудимент чи реальна проблема?
Наприкінці 80-х деякі аналітики вважали, що тероризм став рудиментом. Сьогодні стало зрозуміло, що це не так. Утворена міжнародна коаліція для спільної боротьби з тероризмом, в якій бере участь і Україна, — за останніми повідомленнями, що надійшли вже після Нового року, український повітряний простір перетнуло 520 літаків військово-транспортної авіації країн коаліції. Для усвідомлення того, чому саме сталися події 11 вересня, і чому саме антитерористична коаліція може стати першим кроком до радикального перегляду основ міжнародної політики, варто замислитися над кількома питаннями. А саме — чому існує тероризм та які цілі він переслідує? Які види тероризму існують? Чи можна вжити якихось заходів для боротьби з тероризмом?
Як свідчить практика, тероризм базується на ненависті, несправедливості та фанатизмі, терористи вибудовують свій власний віртуальний світ на профанації (нешанобливому ставленні до всього загальновизнаного), догмах та екстремізмі. Жодні моральні цінності та культурні надбання інших не враховуються — варто згадати, зокрема, як таліби, не задумуючись, знищили старовинні статуї Будди в Афганістані.
Лідери деяких держав, угруповань, опираючись на несправедливість щодо їхньої нації, культури, країни, легко маніпулюють екстремістськими організаціями заради досягнення сьогоденних цілей.
Вдаючись ще до одного з прийомів — фанатизму, радикальні утворення та сектантські конфесії вчиняють акції, котрі виправдовують своїми ж релігійними доктринами. Згадаймо 20 березня 1995 року. В той день члени апокаліптичної секти Аум Синрікьо випустили в токійському метро з шести контейнерів газ зарин. Внаслідок цього теракту 12 осіб загинуло, а 5000 — отруїлося. Демонстрацією фанатизму у різних його виглядах стали численні теракти на Близькому Сході, у Північній Ірландії, в Іспанії, відповідальність за які брали на себе різні ісламські рухи, бойовики ІРА та споріднених організацій, ЕТА.
Загальновідомо те, що терористичні акти завжди плануються заздалегідь і відпрацьовуються філігранно, тобто до найменших подробиць. Але кількість загиблих, поранених, масштабні матеріальні збитки — все це є тільки показовим «чорним шоу». Головна ж мета для терориста-організатора — це психологічна дестабілізація суспільства, яку він утворює для того, аби похитнути позицію влади певної країни. Опісля цього він уже публічно заявляє про свої вимоги, претензії тощо.
Недарма мішенню подій 11 вересня стали Всесвітній торговий центр у Нью-Йорку — символ процвітання економіки США, та Пентагон — символ військової могутності наддержави. Наслідки цих атак відразу ж відбились не тільки на економіці Штатів, а й на світовому ринку. Лідер «міжнародного ісламського фронту» — Осама бен Ладен ще й поставив собі за мету зіткнути мусульманський світ з християнським, оголошуючи Джорджу Бушу джихад. Крім усього, планом «терориста №1», можливо, було «підставити» такі ісламські країни, як Лівію, Іран, Ірак, котрих і без того підозрюються в підтримці мусульманських екстремістів. Можливо, він дійсно домагався реалізації плану створення «Об’єднаної ісламської держави», в склад якої мали б увійти 50 країн Азії, Африки та Європи. Практика поки що свідчить, що план, навіть якщо він дійсно існував, швидше був ілюзією хворобливої уяви.
Терористи чимраз частіше вдаються до використання сучасної техніки, змінюються прийоми, знаряддя, тактики терору. Об’єктами нападу часто стають не самі люди, а військові установи, служби безпеки, фінансові компанії та інші організації. Надбанням ери інформаційних технологій стали атаки хакерів. Тож можна передбачати можливий розвиток комп’ютерного тероризму. Листи «з білим порошком» (із збудниками сибірки та їх імітаціями) як у Сполучених Штатах, так і в багатьох інших країнах говорять про перші спроби застосування терористами біологічної зброї та розрахунку на психологічний ефект від страху враження великих мас людей. Деякі дослідники виділяють ще й можливість виникнення екологічного тероризму, коли об’єктом диверсій стає навколишнє середовище. Тобто війна йде, і одна з її сторін не вважає за потрібне дотримуватися загальновизнаних правил. У цьому контексті повідомлення, що прихильники бен Ладена намагалися створити примітивну ядерну зброю, не можуть не викликати тривоги.Ці факти та аргументи змушують задуматись над таким питанням: як можна себе захистити від тероризму? Зрозуміло, що над цією проблемою мусять працювати відповідні органи. В Україні — СБУ, в Росії — ФСБ, у США — всі існуючі спецслужби (ФБР, ЦРУ, особливі підрозділи Пентагону). Але ж з іншого боку — Сполучені Штати тільки за минулий рік витратили на антитерористичні програми близько десяти мільярдів доларів. А в середньому щороку США на різноманітні розвідувальні операції в цілому світі витрачають 30 мільярдів доларів. Однак запобігти терактам 11 вересня єдина на сьогодні супердержава не змогла. Про прорахунки американських спецслужб вже багато говорилося й писалося. Фактом залишається те, що події 11 вересня просто не очікувалися, оскільки головна увага різних розвідок світу була зосереджена на зовсім інших напрямках. Отже, тільки об’єднання зусиль разом із щирістю намірів, без поділу світу на християнський та мусульманський можуть стати запорукою успіху боротьби з тероризмом.
