Ласкаві ворота пекла
Значить, так. Героїн міряється чвертями грамів. Кокаїн — цілими грамами. Один грам — двадцять доріжок. «Екстазі» й кислота — в таблетках. Кислота ще трапляється в марках («промокашках»). Амфетамін — у спеціальних капсулах. Про марихуану й казати нічого — курять усі, кому не ліньки.
Танець — будь-який самозабутній танець — схожий на сп’яніння. Одиницю вимірювання цього кайфу ще не встановлено.
Недаремно наймогутніші боги індуїстського пантеону — це танцюючі боги. У танці тіло прагне до свободи руху, а свідомість — до безмежного розширення. Але якщо можливості тіла обмежені, то ось свідомість...
Колись природним прагненням танцюючого тіла було передати в русі те, що несе музика. Зараз це зробити неможливо фізично. Але мозок наш — надто цікава штука. Немов у міфологічних Фівах чи легендарному Єрусалимі, сприйняття зберігає в собі безліч воріт. Усе, що треба зробити — відкрити їх, і тоді ти, простий смертний, затанцюєш із сяючими багаторукими божествами й так само як вони створюватимеш і руйнуватимеш світи. Але в спілкуванні з вищими силами потрібен посередник. Дилер. Він тиняється при кожному клубі. Дуже часто це дівчина, бездоганна й стильна красуня, танцівниця того ж клубу. Дилера знає в обличчя лише одна людина — та, котра приносить йому гроші. Він, у свою чергу, відомий тільки вкрай обмеженому колу осіб — тим, хто збирає гроші з клієнтів. Такий складний ланцюжок пояснюється виключно міркуваннями безпеки. Буває, що до дорогого порошку з користі підмішують якусь абсолютно сторонню погань. Але загалом такого неподобства поступово стає все менше, бо хороший дилер відповідає за престиж, за задоволення споживача, враховує його інтереси. Завсідникам клубу відомо, у кого що є та скільки за це треба заплатити.
Платити доводиться чимало. «Гера» — 10—15 баксів за чверть грама. Кокаїн — 150 доларів за грам. Кислотна,« екстазійна» таблетка — 20 доларів. Ломка («абстиненція» по-медичному) — безплатно. У Москві ціни в 2-3 рази вищі, але й якість там — набагато краща. У нас же хорошого «коксу», наприклад, не дістати зовсім; якісна понюшка може знайтися у бандитів, котрі теж обожнюють клубне проводження часу, але в тих — і свої канали здобування, й свої звичаї.
Кокаїн для наркомана — це ілюзія кришталевої ясності розуму, могутності інтелекту й відчуття себе надлюдиною.
Екстазі — допінг для танцюльок. Прагнення рухатися, прагнення танцювати, переливи фарб, зняття комплексів. Екстазі не спричиняє ніякого «відходняка» або похмілля. Майже все клубне життя вертиться на двох колах — диску ді-джея й таблетці екстазі. А ось кислота створила навколо себе цілу культуру в музиці, одязі, манері життя. Кислотний клуб не сплутаєш із жодним іншим. Це — щось на зразок зборів інопланетян, пікніка на узбіччі підсвідомості, втілення галюцинації.
У героїну (не у героїнників), кажучи словами героїв популярного фільму «На голці», дуже сильна особистість. Він немов тіло без органів, що привласнює собі тих, хто вживає його. Ваше руйнування буде запаморочливим і прекрасним, і решта життя пройде у настільки могутніх емоціях, що будь-яка антична трагедія порівняно з ними — нудніша за бухгалтерську відомість.
Гра із наркотиком: щоразу — новий початок, але фінал її завжди практично однаковий і досить мерзотний. Смертельний. Далі підуть повчальні, але, на жаль, чесні й неприкрашені банальності. Якщо ти любиш виходити на розцвічену сполохами барв танцпідлогу, під зливу своєї улюбленої музики, то це зовсім не причина для того, щоб ставати наркоманом. Необов’язково вмирати у ритмі ста двадцяти ударів за секунду (як все-таки багато бухгалтерії!) Хто, з чиєї злої волі здружив клуб зі всіма цими порошками щастя? Адже без них — набагато простіше. Колись англієць Олдос Хакслі написав працю про наркоїдну революцію — «Ворота сприйняття». Переконлива книга, що часто цитується. Але Хакслі ще відоміший як автор зловісних, безнадійних антиутопій. Їхня реальність вельми споріднена з наркореальністю. Але утопія (байдуже, з яким префіксом) наркотиків — із найживучіших і найшкідливіших. Усі режими, навіть побудовані на наймогутніших міфах, зрештою, впали. З білою поганню ще простіше — не треба створювати підпільні осередки, організовувати революцію. Просто відмовитися. Просто — не намагатися пролазити крізь розжарене вушко голки, обдираючи тіло.
Адже поряд — стільки ласкавих воріт. І жодного трупа.
