Тих, хто бажає стати диктатором, дедалі менше

Щороку їх відбувається на 3—4 менше, ніж попереднього року, хоча кількість регіональних конфліктів та відкритих проявів сепаратизму за цей час не лише не зменшилася, але й зросла.

У країнах Латинської Америки, що вели перед за числом переворотів у 70—80-х роках, зміна влади з 1993 року, коли американцями було усунуто військовий режим на Гаїті, відбувається виключно мирно, з дотриманням конституційних формальностей. Заворушення серед військових, що відбувалися останнім часом у Перу й Парагваї, так і не переросли на спроби перевороту.

Як вважають фахівці, це пояснюється, головним чином, браком лідера, готового взяти на себе всю відповідальність за такі спроби. Браві вояки, яких завжди не бракувало в цих країнах, змушені зважати на труднощі керування державою в міжнародній ізоляції, до якої вона обов’язково потрапить у випадку успішного перевороту. Крім того, пересторогою їм має слугувати й доля колишніх диктаторів.

Жан-Клод Дювальє, колишній президент Гаїті, що успадкував владу ще від свого батька — лідера вдалого путчу 1953 року, нині живе на подачки своїх друзів. Його рахунки й власність за кордоном заарештовані. Навіть жінка залишила колись всемогутнього диктатора, чия приватна поліція десятиріччями чинила розправи над гаїтянами.

Великий друг Радянського Союзу, лідер ефіопських марксистів Менгісту-Хайле Маріам нині знайшов притулок у президента Зімбабве Роберта Мугабе. Нещодавно на нього було здійснено замах, і з того часу колишній ефіопський президент більшість часу проводить удома під посиленою охороною й пише мемуари. У вісімдесятих роках Маріам за допомогою радянських військових радників вів запеклу боротьбу з місцевими монархістами та демократами. Пішов поголос, що в разі, якщо президентське крісло під його другом захитається, колишній ефіопський президент шукатиме притулку в Північній Кореї.

Колишній парагвайський диктатор 86-річний генерал Альфредо Стрьосснер нині живе в столиці Бразилії й відмовляється давати інтерв’ю журналістам. Ніхто не бачив його за межами кварталу, де він нині мешкає.

Хоча в деяких диктаторів «вихід на пенсію» склався більш вдало (наприклад, колишній президент Уганди Іді Амін, правління якого «коштувало» його країні 300 тисяч жертв, нині живе в розкішному палаці в Саудівській Аравії), однак їхні ідейні спадкоємці змушені рахуватися з тим, що рано чи пізно вони постаріють і не зможуть «залізною рукою» тримати своїх співвітчизників, як це, можливо, вдавалося б їм раніше. Стрьосснер керував своєю країною 34 роки, колишній президент Заїру Мобуту теж більше трьох десятків років, але, як і багато їхніх «колег», позбулися влади на старості.

№211 04.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»