Iран: вибір зроблено

У президентських перегонах в Ірані, що відбудуться 14 червня, візьмуть участь лише вісім чоловік. Всього ж було зареєстровано 686 потенційних кандидатів у президенти. Рада вартових конституції Ірану допустила до виборів представника Ірану на переговорах із ядерної програми Саїда Джаліла, його попередника Хассана Роухані, екс-голову МЗС Алі Акбар Велаяті, мера Тегерана Мохаммада Бакер Калібафа, екс-голову Корпусу вартових ісламської революції Мохсена Резаї, колишнього спікера парламенту Голамалі Хаддад-Аделя та колишнього міністра зв’язку Мохаммада Гараза. Як уже повідомляв «День», до президентських виборів не було допущено колишнього президента Акбара Хашемі Рафсанджані та Есфандіяра Рахіма Машаї — протеже президента Ахмадінеджада. Причому рішення Ради вартових конституції є остаточним і не підлягає оскарженню.

«День» звернувся до Виконавчого директора Центру близькосхідних досліджень Олександра БОГОМОЛОВА з проханням прокоментувати старт президентської кампанії в Ірані та які очікування покладають у світі та Україні на результати цих виборів.

— Зараз наближається черговий цикл президентських виборів, і, як ми знаємо, 2009 року вибори перетворилися на революцію, яка виявилася невдалою, але, разом з тим, дуже сильно розхитала іранську політичну систему. Наразі іранська влада намагається уникнути подібної цієї ситуації. Чим, власне, й пояснюється вибір тих кандидатів на посаду президента, який відбувся на днях.

У Ірані не кожен може стати президентом. У цій країні фактично існує система подвійної влади. Із одного боку, нібито є політична система, як у багатьох демократичних країнах. Тобто є парламент і президент, які обираються шляхом начебто вільних виборів. Але над усім цим стоїть релігійний істеблішмент, який реалізує закладений батьком ісламської революції принцип влади ісламських юристів і вчених. Цей істеблішмент фактично визначає параметри всіх політичних сил. Існує вища конституційна рада, яка визначає, хто може із можливих кандидатів брати участь у президентських перегонах. Зараз визначено вісім осіб, які практично всі є ставлениками духовного лідера Хаменеї. І виключено з цього списку тих, хто міг претендувати й репрезентувати якусь альтернативну чи опозиційну точку зору. Прикладом цього є відмова в реєстрації колишнього помічника Ахмедінежада Есфандіяра Рахіма Машаї та 78-річного колишнього президента ліберала Акбара Хашемі Рафсанджані.

Усе йде до того, що вибори будуть достатньо керовані з боку релігійного істеблішменту. Із другого боку, очікується, що Ахмадінежад, який був дуже лояльним до релігійного істеблішменту, але в другий термін наразився на конфлікт із Хаменеї, намагаючись збільшити свої повноваження, так не піде. Він може утворити рух довкола себе й стане своєрідною консервативною опозицією й буде якось заважати планам релігійної верхівки, яка більше налаштована на те, щоб все пройшло спокійно.

— А які все-таки вимоги до кандидатів — лояльність?

— Ті, хто обирає кандидатів, хоче, щоб вони не становили проблеми для релігійного істеблішменту. До 2009 року враховувалася популярність кандидатів серед народу. Звісно, ті повинні відповідати релігійно-моральним параметрам, оскілки вся система налаштована на це. Це — зовнішня рамка. Але коли йдеться про боротьбу за владу, то є угруповання, які намагаються просунути своїх кандидатів. А ця ж Рада стражів є продовженням позицій духовного лідера. Вона не створює альтернативи, а надає демократичного вигляду фактичній реалізації інтересів і позиції духовного лідера, який є найвищою особою в країні.

Якщо до 2009 року влада дозволяла люфти — хитання між ліберальними і менш ліберальними підходами, то зараз вона налаштована на більше закручування, й до чого це призведе, поки що незрозуміло. Як правило, така міра, як закручування, лише відкладає проблему, й напруження виникне пізніше. А ситуація в Ірані не є простою через економічну блокаду та регіональне напруження, шіїтсько-сунітську війну в регіоні.

— Багато західних експертів вважає, що іранська влада робить ставку на представника Ірану на переговорах із ядерної програми Саїда Джалілі. А що ви думаєте щодо цього?

— На цьому етапі не має значення, хто стане переможцем. Оскільки зараз немає принципової альтернативи. Можна набрати скільки завгодно осіб — дві чи вісім, але вони стоятимуть на одних і приблизно тих самих позиціях. І на цьому етапі не дуже важливо, хто з них стане президентом. Фактично вибір зроблено. Хаменеї вирішив, що цього разу іранському народові дозволено буде вибирати із кандидатів, які всі фактично стоять на позиції консервативної частини релігійного істеблішменту. Вибирайте, будь-ласка, але всі будуть чорного кольору.

Що стосується конкретної кандидатури Джалілі, то в тих умовах, що склалися, Ірану було б правильно пом’якшити позицію, особливо з конфліктних питань із Заходом. Але чи відбудеться це, покаже час. Захід налаштований на перемовини з Іраном, бо альтернативою цьому є лише війна. Ніхто на Заході після досвіду в Іраку та Афганістані не прагне війни. І обрання нового президента Ірану може стати приводом для відновлення переговорів, а чи будуть вони результативними, це не зовсім передбачувано.

— А для України важливо, хто буде наступним президентом Ірану?

— У стратегічному плані нам було б цікаво, якби ситуація в Ірані пом’якшилась, і щоб був подоланий конфлікт, який існує зараз між Іраном і світом. Це відкриває можливості для розвитку іранського енергетичного сектору. Україна є енергонезалежною країною, й вона зацікавлена в якомога більшій свободі на цьому ринку. Існуюче тривалий час напруження довкола Ірану виключає цю країну як повноцінну ланку на газовому ринку. А це дуже цікавить Україну, оскільки йдеться про альтернативні шляхи. Ми отримуємо газ лише з Росії, тому Іран є важливою частиною рівняння в енергетичному секторі. І це якраз може збалансувати ситуацію.