Столичні паралелі...

У Росії активно обговорюють тему можливих виборів мера Москви. Днями чинний градоначальник російської столиці Сергій Собянін оголосив, що звернеться до президента Володимира Путіна з проханням про відставку. Це, за його словами, дасть можливість взяти участь у дострокових виборах мера Москви. «Найближчим часом звернуся до президента РФ з проханням провести вибори мера вже цього року», — заявив Собянін на зборах Громадської палати Москви. Коли верстався номер стало відомо, що Володимир Путін уже прийняв відставку Сергія Собяніна і побажав йому успіхів на дострокових виборах столичного градоначальника.

Формально повноваження нинішнього московського градоначальника спливали 2015 року: у чому ж причина таких заяв?

«У нинішній політичній ситуації краще буде, якщо обрати Собяніна якнайшвидше, бо за два роки шансів на це, з погляду Кремля, менше, — коментує «Дню» незалежний журналіст Семен НОВОПРУДСЬКИЙ (Москва). — За процедурою, в разі відставки, вибори мають бути призначені не пізніше ніж за 90 днів: кампанія триває не менше аніж три місяці. До того ж у Росії запроваджено єдиний день голосування (який цього року припадає на 8 вересня), отже, цього тижня спливає дедлайн для оголошення дати виборів».

Раніше Громадська палата порекомендувала Собяніну провести дострокові вибори восени. Передбачається, що після відставки Собянін залишиться на цій посаді аж до виборів як в.о. мера. До речі, останній раз прямі вибори московського мера проходили 2003 року.

«Відразу після відставки Лужкова виборів не було, бо на той момент взагалі не було виборів глав регіонів, — продовжує Новопрудський. — Вони, фактично, призначалися за поданням повпредів президента. Останній представляв список із трьох кандидатур, а президент вже обирав із них ту, яку вважав за потрібну і вносив її на розгляд законодавчих зборів. За такою схемою Собянін свого часу і отримав пост. Навіть якщо б і була пряма процедура виборів, то гадаю, навряд чи він зміг би обратися відразу після Лужкова. Попри те, що популярність останнього трішки падала, він залишався дуже популярним».

Окрім того, у Собяніна, за словами незалежного журналіста, були й інші завдання. «До того, як проводити вибори, він повинен був довго займатися кадровою чисткою і поділом активів, які були під Лужковим і його родиною, — говорить Новопрудський. — Тобто, переділ московської власності — фактично головне, чим він займався в перший рік свого мерства. Фактично, він повинен був узяти Москву під федеральний фінансовий контроль, яка раніше не була під ним. Адже Лужков створив частково фінансово-господарську автономію в столиці».

За процедурою, ухвалу про призначення виборів мера в російській столиці приймає Московська міська дума. Після цього протягом місяця проходить висунення кандидатів, якими можуть бути як представники політичних партій, так і самовисуванці. Попри те, що в Собяніна на цей момент, згідно з даними соціологічних служб, підтримка становить 53—55%, хто ж, все ж таки, може бути його суперником?

Про своє бажання брати участь у виборах вже заявили лідер партії «Яблоко» Сергій Мітрохін і опозиціонер Олексій Навальний. Останнього зараз судять за звинуваченням про розкрадання на суму понад 510 тис. дол. Тому в Навального можуть виникнути проблеми з реєстрацією на виборах.

«Головний ризик для влади, це те, що доки йде судовий процес, і в нього немає судимості, він може балотуватися за законами Росії, — стверджує Новопрудський. — Ось якщо судовий процес закінчиться і вирок буде ухвалено, то за новими російськими законами людина не має права балотуватися. Наразі немає приводів у відмові реєстрації Навального. Хоча «Левада-Центр» і опублікував опитування, згідно з яким 59% росіян його не знає, але в Москві він досить відомий і може бути конкуренцією Собяніну».

Які ще кандидати? «Михайло Прохоров з «Громадянської платформи» сказав, що «ГП» братиме участь у виборах мера, — продовжує наш співбесідник. — Проблема в тому, що наразі неясно: чи буде це сам Прохоров, чи він когось висуне. У Прохорова можуть виникнути проблеми з реєстрацією. Якщо я не помиляюся, то вже буде чинним правило, за яким кандидат на пост мера не повинен мати зарубіжних активів. А в Прохорова зарубіжні рахунки поки що є. До речі, за всіма опитуваннями він би посів друге місце».

У цілому ж Новопрудський вважає, що «опозиціонери не були готові до такого кроку влади, більше того, вони не висунуть об’єднаного кандидата».

«Собянін розраховує на те, що опозиція як слід не зможе підготуватися до виборів, — підкреслює експерт. — Але знову ж таки, важливо, який відсоток він отримає. Якщо він буде маленьким або його помітять у масових фальсифікаціях, то легітимність, якою його хочуть забезпечити на п’ять років уперед, буде підірвано. Федеральна влада порахувала, що зараз шансів у Собяніна обратися більше. Тобто, це спроба екстрено застати опозицію зненацька і постаратися забезпечити Собяніну ще п’ять років. Хоча зрозуміло, що через те, як розвиваються події в Росії, гарантій немає, що він проведе ці п’ять років на посту мера».

Так збіглося, що в українській столиці теж активно обговорюють тему виборів міського голови. Тут приблизно аналогічна ситуація з московською, але є й відмінності. Обстановка з погляду підтримки нинішньої української влади в Києві не найкраща. Після того, як Президентом став Віктор Янукович, главою міської держадміністрації призначили представника Партії регіонів Олександра Попова. Наділивши його додатковими повноваженнями, обраного раніше міського голову Леоніда Черновецького фактично було усунуто від управління містом. Останній рік тому написав заяву про відставку, але позачергові вибори міського голови так і не було призначено. Більше того, не призначаються вибори і до міської ради, повноваження якої спливли наприкінці травня цього року. Влада до нещодавнього часу зволікала перебіг цього процесу, наводячи різні причини, але тепер, після ухвали Конституційного суду України, у неї є підстави посилатися на його вердикт. За ухвалою КС — всі місцеві вибори мають проводитися 2015 року. Тепер усе в руках Верховної Ради. За словами експертів, вона може призначити позачергові вибори в Києві, але для цього в опозиції немає необхідних голосів.

Чому в Москві не боятися виборів, а в Києві боятися? «З однакових причин українська влада відклала вибори міського голови, а московська влада наблизила свої, — говорить Новопрудський. — Якраз московська влада не впевнена, що через неухильне падіння рейтингу Президента, його ставленика вдасться затвердити через два роки. Як не парадоксально, але взаємовиключні ухвали прийнято з дуже схожих причин. Українська влада боїться, що їхня людина зараз не зможе обратися на посаду міського голови Києва, а федеральна влада Росії — що їхня людина не зможе стати мером Москви за два роки».

«Як у Росії, так і в Україні влада хоче контролювати ситуацію в будь-якому разі, — коментує «Дню» український політолог Остап Кривдик. — Лише в Москві у влади є відчуття, що вона її майже повністю контролює і у форматі контрольованої демократії зможе отримати саме того мера, якого хоче, а в Києві зрозуміло лише те, що Попов програє. Втім, враховуючи те, що громадська активність ні в Москві, ні в Києві не є достатньою для того, щоб перемогли альтернативні мери, українська еліта, відповідно, вирішила консервувати ситуацію. Навіть попри одіозність ухвали Конституційного суду. У Москві ж вирішили зіграти в цю гру, розуміючи, що вони ці голоси рахуватимуть. Але після Болотного майдану це є досить ризикованим кроком, бо Москва — це не вся Росія. Зрештою, такий крок свідчить про впевненість у своїх силах режиму влади і команди нинішнього чинного мера Москви».