Коли муза — природа
Колишній директор Київського театру драми та комедії на лівому березі Дніпра відсвяткував свій ювілей персональною виставкою
Автор свій вернісаж назвав «Гармонія природи» ( він малює тільки пейзажі!). За своє довге і плідне життя Віктор Оліфіренко керував крупними закладами культури. Київський театр драми і комедії на лівому березі Дніпра — особлива сторінка в його біографії. Тут Віктор Петрович працював директором, пізніше заступником директора, завжди був соратником і помічником художнього керівника і засновника театру — Едуарда Марковича Митницького. Тому і вирішив відсвяткувати свій ювілей — 80-річчя — в колі лівобережців.
Сухе визначення «чиновник» не пасує до характеристики творчої натури Віктора Оліфіренка. Передусім, він — живописець. Захоплення живописом у Віктора Петровича зародилося... шістдесят років тому і давно вже переросло у професійне мистецтво. Театральне фойє театру драми і комедії вже не вперше перетворюється на вернісажний простір для картин В. Оліфіренка. Нині свою виставку ювіляр назвав «Гармонія природи».
Від самого початку свого творчого шляху у фокусі художньої уваги Оліфіренка — лише природа. Він пише тільки пейзажі і вважає, що саме прекрасний світ, який оточує людину, здатен дарувати натхнення постійно. Здавалося б, скількома художниками написані дерева, річки, гори, путівці, будиночки на узліссі, поля і луги, адже це — невичерпна краса! І Віктор Оліфіренко, як і сотні інших майстрів пензля, не втомлюється захоплюватися різноманіттям її величі.
Майстром написано понад 500 полотен. Це справжня симфонія природи в різні пори року. Картини «звучать», немов музичні теми весни, літа, осені, зими...
Спокійна течія широкої річки в долині, що вгамувалася після бурхливого бігу з гір, навіває спокій. Немов вірна варта, загострені сосни охороняють її величну течію. Гори застигли вдалині в синьому серпанку, зберігаючи свою вічну загадку. Інша вода, з відтінками блакитного і сірого кольору, — в таловинках снігу весняної дороги. Стовбури дерев графічно чіткі на тлі хмарного неба. Світловими переливами створюється вібруючий стан повітря, насиченого вологою в передчутті набрякання бруньок і пробудження природи назустріч новому життю. А це полотно ніби дихає літньою спекою — буйство сонця і такий гарний химерно зігнутий берег річки, блідо-рожева хмара квітів, ваблива далечінь дерев, що веселим хороводом обрамувала зелений лужок.
Природу в своїх мальовничих роботах В.Оліфіренко досліджує невпинно, його самобутній погляд на неї простий і нехитрий. Він щиро, захоплено і емоційно змальовує те, що бачить. Але пропущені через серце художника полотна наче заряджаються його доброзичливістю, теплотою, бажанням поділитися радістю споглядання ідилії побаченого світу.
Нині на глядачів театру драми і комедії чекає подвійне задоволення. Перед зустріччю з дивом вистави, вони зустрінуться з дивом природи, що оживає під майстерним пензлем Віктора Оліфіренка.
