Чотири парадокси Швеції

Скандинавській стабільності можуть позаздрити більшість країн світу. У час, коли весь світ потерпав від фінансової кризи, чотири держави на півночі Європи пережили всі «економічні землетруси» з характерною їм нордичною стійкістю. Це, зокрема, підтверджують показники, оприлюднені на Всесвітньому економічному форумі в Давосі. Така міцна економіка є результатом формування скандинавської моделі, основні риси якої почали формуватися ще в 30-х роках ХХ століття. Вона полягає в успішному поєднанні  приватної власності та ринкової конкуренції з урядовими програмами, спрямованими на рівномірний розподіл прибутку, підтримку непрацездатних, компенсацію втрат, зв’язаних із нестабільністю ринкової економіки. В основу скандинавської моделі покладено концепцію «функціонального соціалізму» шведських соціал-демократів. Відмінність скандинавської моделі від моделі держав Європейської співдружності — більший ступінь соціального захисту і забезпечення населення. Проте хоч моделі Данії, Норвегії, Фінляндії та Швеції мають основну спільну лінію розвитку — The Nordic Way, економічні стратегії цих країн суттєво відрізняються. «Найлегше це простежити навіть з огляду на їхні відносини з Євросоюзом, — вважає шведський економіст, політик та письменник Клас Еклунд. — Фінляндія належить до Європейського Союзу і запровадила євро. Данія відмовилась від валютного союзу, проте ще зберігає свою валюту жорстко прив’язаною до євро. Швеція не є членом єврозони і має «плаваючу» валюту. Норвегія, врешті, не є ні в ЄС, ні в зоні євро, але натомість— активний член НАТО. Чотири країни — чотири різні стратегії.

Хоча Швеція є країною класичного капіталізму, позаяк 95% засобів виробництва перебувають у приватній власності, вона має найбільш розвинуту систему соціального забезпечення і колективного споживання. Половина валового національного продукту контролюється державою, і 50% цих засобів використовується на соціальні потреби. Реформістська програма шведських соціал-демократів передбачала еволюційний перехід до соціалізму через удосконалення системи соціального забезпечення. Таким чином, скандинавська модель сформувала розвинуту ринкову економіку зі зрілою соціальною інфраструктурою. Цьогоріч Всесвітній економічний форум оприлюднив соцопитування, де зазначено, що «Швеція постає однією з найпродуктивніших і конкурентоспроможних економік світу». У рейтингу, складеному неурядовою організацією Help Age International та опублікованому Global Age Watch, ідеться про те, що Швеція очолила рейтинг країн, у яких найкраще зустріти старість. Такі високі позиції Швеції обумовлені щедрими субсидіями та пенсіями, хорошим транспортом і почуттям спільності, яке притаманне літнім людям у цій країні. До побудови суспільство такого рівня шведи здолали довгий шлях, у тому числі — через парадокси.

СОЦІАЛЬНА ДОВІРА ТА РАДИКАЛЬНИЙ ІНДИВІДУАЛІЗМ

Швеція — один із лідерів за рівнем «соціального капіталу», який включає в себе такі цінності, як довіра, повага до інших громадян, готовність допомагати, волонтерство тощо. Це обумовлено високим рівнем соціальної довіри. Як розповідає письменник, історик і редактор щоденної шведської газети Dagens Nyheter Генрік Берггрен, «шведи роблять сильний акцент на соціальну солідарність — здатність підпорядкувати особисті інтереси колективній раціональності». Письменник посилається при цьому на Маркіса Чайлдса, який ще у 30-х роках минулого століття написав книжку «Швеція: стримана позиція», де висунув здогади, що Швеція знайшла баланс між альтруїстичним соціалізмом та егоїстичним капіталізмом. Однак це, на думку Генріка Берггрена, є напівправдою, позаяк соціальна солідарність у Швеції містить у собі сильний, ледь не екстремальний індивідуалізм. Це поєднання визначальне в розвитку й гармонії життя їхньої країни.

СТАБІЛЬНІСТЬ ТА ІННОВАЦІЇ

З іншого боку, Швеція є країною можливостей та ідей. «Ця скандинавська країна допомогла мені реалізуватись, — розповідає іранець Ардашир, який емігрував до Швеції вісім років тому, — Я закінчив тут навчання, згодом взявся за втілення своїх ідей. Зараз володію однією з найбільш успішних компаній в Швеції, займаюся тим, що мені подобається». Як виявилося, Швеція дотує та сприяє ідеям молодих людей. Якщо молода людина прагне займатися музикою (не факт, що вона вміє грати на якомусь інструменті), то йде у спеціальні інституції та отримує музичний інструмент, місце для репетицій, кошти на розвиток. Якщо молода людина хоче розпочати власний бізнес, то, знову ж таки, звертається зі своєю ідеєю до держави, і та надає тисячі крон на реалізацію. Головне — бажання розвитку, ідеї, інновації. Це ключові поняття для шведів.

Національна схильність до винахідництва допомогла Швеції стати однією з найбільш інноваційних країн у Європі та світі. Саме ця властивість стала основою зростання й багатства широкого загалу шведських та спільних зі шведськими компаній: Volvo, Ericsson, ABB, Tetra Pak та AstraZeneca — традиція, успадкована компаніями нового покоління шведського технологічного натиску. Skype розробили систему безкоштовного телефонного зв’язку через Інтернет, Spotify створила ринок музичного «стримінга». Таких прикладів безліч.

Швеція інвестує близько 3% ВВП, тобто 16 млрд американських доларів, у наукові дослідження й розробки. Це один із найвищих показників у світі. Капіталовкладеннями у науково-дослідницькі роботи безпосередньо займається уряд країни. Крім того, низка державних агентств також здійснює фінансування і координацію наукових робіт. Нині основні зусилля зосереджені на медицині та біологічних науках, нових технологіях і проблемах клімату.

НАЙПОПУЛЯРНІША СЛУЖБА — ПОДАТКОВА!

2011 року жителі країни визнали податкову інспекцію у Швеції найбільш популярною, а ревізійні структури — найбільш модерними. Податківці розпочали свої реформи ще в 1970-х роках. Із 1990-х років шведська система оподаткування зазнала кардинальних перетворень, метою яких було зниження рівня податків і, разом з тим, розширення бази оподаткування. На сьогодні приватні особи сплачують прибутковий податок і державі, і місцевим органам управління, тоді як юридичні особи повинні сплачувати лише загальнодержавний прибутковий податок. Щорічно всі місцеві органи управління вирішують, яку частку від доходу оподаткування становитиме податок. У середньому рівень місцевого прибуткового податку становить приблизно 31% від доходу оподаткування. Як розповів «Дню» керівник проектами в Податковій службі Швеції Андерс Стріх, зараз податкова «намагається визначити такий баланс, щоб люди сплачували не забагато податків. Але й не замало».

Система цілком прозора й відкрита. Всі податки є публічними, і, зайшовши на сайт, шведи можуть поглянути — хто і скільки сплачує грошей у державну казну. Як нам розповіла прес-секретар Податкової Шарлотта Мільсон, «чиновники зважають на графік людей, тому сплатити податки жителі Швеції можуть до 12-ї години ночі. А гаряча лінія для журналістів працює безперервно — 24 години 7 днів на тиждень».

КОРУПЦІЯ В НЕКОРУПЦІЙНІЙ КРАЇНІ

За даними Transparency International, Швеція перебуває на шостому місці за найнижчим показником корупції у світі. Набув розголосу випадок звільнення міністра у Швеції за те, що він своєю урядовою кредитною карткою оплатив взуття й шоколадку Toblerone. Він повернув гроші, але його все одно звільнили. Проте, як розповів «Дню» професор університету міста Лінчьопінг Гіссур Ерлінгсон, навіть у Швеції існує корупція: «Показовими є скандали Бофорса, Теліп, Джас. Згідно з опитуваннями, 48% населення Швеції повністю погоджується, що в їхній країні існує корупція, 41% — частково погоджується, і лише 11% — не погоджується». Як нам вдалося з’ясувати пізніше, такий показник обґрунтовується високим рівнем розвитку суспільства і здатністю критично оцінювати свою країну.