Трубка миру

До цього моменту я навіть не знала, що куріння люльки таке популярне у світі. Це можна назвати навіть певною субкультурою, поширеною не лише у Данії.

Перші подібні змагання з’явилися ще у ХІХ столітті, але, за іншими даними, історія такої традиції ще давніша. Проте сучасна версія Чемпіонату набагато молодша — їй лише... 22 роки. З’явилися ці змагання в Данії як реакція на антитютюнову кампанію. У першому змаганні брали участь 25 учасників, але з тих пір їх кількість збільшується. Правила змагання дуже прості. Кожному учаснику видають нову люльку, три грами тютюну, дерев’яну «топталку» та два сірники. На забивання тютюну виділяють п’ять хвилин, на розкурювання — лише хвилину. Щоб стати переможцем такого змагання, треба лишень довше за всіх палити люльку.

Але щоб ця історія не стала пропагандою тютюнокуріння, хочу звернутися до історії наших люльколюбів — козаків. Відомо, що тютюн на теренах України з’явився саме через козаків, які привезли його з Туреччини. Але через велику вартість козаки використовували його лише за основу для сумішей із цілющих трав. Дослідники вважають, що козаки могли додавати такі трави, як материнка, яка заспокоювала, падуб як антисептик, буркун як запобіжник ревматизму тощо. Також у козаків була традиція куріння своєрідної «трубки миру». Вона мала вигляд горщика з багатьма отворами, в якому тліла трав’яно-тютюнова суміш. Козаки, а їх могло бути до восьми осіб, сідали колом та встромляли у отвори цього горщика довжелезні мундштуки довжиною до метра і палили таку спільну люльку. А персональні козацькі люльки були дуже гарними, різноманітними і цінними для їхніх власників.

Тож навіть на хвилі зниження популярності куріння, що, безперечно, дуже добре, ми все-одно маємо пам’ятати, що люлька — дуже цікавий і незвичайний елемент нашої культури. Адже тепер люлька може бути просто артефактом, і не приносити шкоди чиємусь здоров’ю.