Тест для Європи

Канцлер ФРН Ангела Меркель назвала приголомшуючим наплив мігрантів до Європи, який спостерігається останнім часом, і попередила, що цей процес змінить Німеччину. У той же час вона сказала, що влада країни прискорить процедуру надання притулку і виділять додаткові кошти на допомогу біженцям, але підкреслила, що поодинці Німеччина не може вирішити цю проблему, і закликала інші країни-члени ЄС прийняти такі ж заходи.

В той час президент Росії Володимир Путін виступаючи на Східному економічному форумі у Владивостоку із злорадістю, яку й не приховував, вказав на США, як на винуватця складнощів Європи з мігрантами. «Ми в Росії, й ваш покірний слуга зокрема, кілька разів так і говорили, що будуть крупні великомасштабні проблеми, якщо наші так звані західні партнери проводитимуть ту помилкову, як я завжди говорив, зовнішню політику, особливо в регіонах мусульманського світу, в регіонах Близького Сходу, Північної Африки, яку вони проводять практично досі... Це насамперед політика, звичайно, наших американських партнерів. Європа сліпо йде за цією політикою в рамках так званих союзницьких зобов’язань, а потім сама і несе навантаження».

За Путіним США спровокували дестабілізацію на Близькому Сході, а тепер за це повинна відбувати Європа. І лише тому, що сліпо йде за США. Ось сліпо слідувала б за Росією, і нічого подібного не було б.

З ПОЧАТКУ ЛИПНЯ В МАКЕДОНІЮ УВІЙШЛО 60 ТИС. БІЖЕНЦІВ, ЗДЕБІЛЬШОГО ІЗ СИРІЇ. МАКЕДОНСЬКА ВЛАДА ОРГАНІЗУВАЛА ДВА ПОЇЗДИ, ЯКІ ПРЯМУЮТЬ НА ПІВНІЧ СЕРБІЇ, ЗВІДКИ БІЖЕНЦІ МОЖУТЬ ПОТРАПИТИ В УГОРЩИНУ. НА ФОТО — БІЖЕНЦІ У ТИМЧАСОВОМУ ТАБОРІ ПОБЛИЗУ МІСТА ГЕВГЕЛІЯ / ФОТО РЕЙТЕР

Європа не вперше стикається з проблемою біженців. Якщо порівнювати події другої половини 1940 рр. із нинішніми, то слід визнати, по-перше, незрівнянно менші масштаби і, по-друге, незрівнянно більші можливості їхнього розв’язку. Справді, неможливо порівнювати потік мігрантів до країн ЄС до 800 тис. осіб з мільйонами, які опинилися без батьківщини на чужині. І ще одне. Посилання Путіна на підступність США в черговий раз не витримують зіткнення з дійсністю. Річ у тім, що Америка за останній час прийняла в тому або іншому юридичному статусі понад 11 млн мігрантів.

Поза сумнівом, що мігранти несуть із собою проблеми. Проте, практика показує можливість не лише їх влаштування, але й отримання великих можливостей від цього процесу.

В основному це молоді люди, часто доволі освічені. Вони не просто прагнуть до Європи, але хочуть працювати і жити за нормальних умов. Демографічна і соціальна ситуація в більшості країн ЄС така, що є багато робочих місць, на яких, наприклад, німці або французи ніколи не погодяться працювати. Тому для країн ЄС є прямий інтерес у значній кількості мігрантів. Тим паче, що їх відносно невелику кількість прийняти і працевлаштувати цілком можливо.

Складність у іншому. По-перше, процес має форсований характер. Якби він проходив плавніше, розтягнутим у часі й просторі, складнощів було б значно менше.

По-друге. Німеччина і Австрія готові приймати мігрантів і біженців, але хочуть їх більш рівномірного розподілу. За логікою Берліна і Відня у вирішенні цієї складної проблеми повинні брати участь усі країни ЄС. За так званими квотами.

Саме ця обставина з фінансової та гуманітарної перетворилася на політичну. Знайшлися країни, які або відмовляються взагалі приймати мігрантів і будують паркани на кордонах, як Угорщина, або як Словаччина згодні приймати лише біженців-християн. Країни Балтії не готові приймати кількість біженців за визначеними в Брюсселі квотами.

У східній  і південній частинах Європи серйозно заклопотані можливим збільшенням числа мігрантів і тим, що з майбутнім потоком вони просто не впораються. З одного боку, людей, які рятуються від війни, не приймати не можна з гуманітарних причин. З іншого боку, матеріальні і соціальні можливості малих за територією країн ЄС доволі обмежені. Отже, зазирати в близьке майбутнє варто.

Через це в терміновому порядку міністри оборони країн — членів ЄС  у Люксембурзі на неформальній зустрічі обговорили міграційну кризу. Вирішувалося питання про другу фазу місії EUNAVFOR Med — операції ВМС країн ЄС у Середземному морі. Вона передбачає конфіскацію і знищення плавзасобів контрабандистів, які переправляють біженців на європейські береги. У Гюмніхе біля Кельна неформальна рада глав дипломатичних відомств ЄС виробляє спільні підходи щодо прохачів притулку.

Проблема вже виходить за рамки європейської політики. Її включено до порядку денного Ради Безпеки ООН. Верховний представник ЄС у закордонних справах і політиці безпеки Федеріка Могеріні повідомила, що робота над проектом резолюції за можливою третьою, силовою фазою EUNAVFOR Med триває. Вона запропонувала міністрам оборони ЄС перейти від першої фази EUNAVFOR Med до другої, яка полягає в арешті кораблів, які перевозять мігрантів.

Передбачати, що проблема біженців при її складності розколе Європу або навіть призведе до скасування шенгенських угод, не варто.  Тертя між європейськими країнами були і будуть завжди, проте до розколу не призведуть. Хоча нерви європейським політикам серйозно попсують.  

Проблема мігрантів і біженців у тій чи іншій мірі зачіпає й Україну. У нашій країні достатньо багато внутрішніх мігрантів, які змушені були через зовнішню агресію полишити свої будинки.

Друга проблема стосується можливості переходу до безвізового режиму з ЄС. Хоча вищі урядовці цієї організації, зокрема президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер під час спільної прес-конференції з президентом України Петром Порошенком у Брюсселі заявив, що «немає ніякого зв’язку між питанням скасування віз для українців і дебатами про міграційну кризу. Якщо Україна виконає всі вимоги Єврокомісії (закладені в Плані дій із візової лібералізації. — Авт.) і Єврокомісія дасть позитивну оцінку, я жодної секунди не матиму сумніву, що країни-члени ЄС приймуть відповідну ухвалу (про надання безвізового режиму. — Авт.)». Порошенко зі свого боку підкреслив, що «Україна в плані міграції не є проблемою для жодної європейської країни».

Проте, Києву слід поквапитися з виконанням вимог Єврокомісії і постаратися отримати безвізовий режим або до кінця поточного року, або на самому початку майбутнього. Адже ніхто не знає, як ітиме війна в Сирії, і в якому масштабі відбуватиметься російська агресія на Донбасі.