Під «компетентним» наглядом

Радянська тоталітарна система, її інституції постійно тримали під жорстким контролем досить розгалужену у свій час мережу партійно-радянської періодичної преси. Під особливим наглядом перебували публікації, що були розраховані на зарубіжного читача, зокрема західну українську діаспору, передусім — українців США та Канади. Думається, що частина з них (періодичні видання, їхні журналісти) теж контролювалися (плюс дотувалися фінансово) радянськими закордонними службами. Спеціальні дозування матеріалів, їхнє візування (це стосувалося й місцевої преси) передбачалися для публікацій про становище Церкви та релігійних організацій, їхніх вірних на теренах тоді радянської України.

Серед останніх публікацій пріоритет мали інтерв’ю, бесіди українських журналістів ТАРС-РАТАУ, АПН, інших інформаційних структур із зарубіжними паломниками — гостями Московської патріархії, делегаціями православних, рідше — католицької та протестантських Церков і релігійних організацій, їхніми місіонерами, духовенством, ченцями, вірними. Такі пропагандистські матеріали мали засвідчити гарантії віруючим — свободи совісті в СРСР і, зокрема, в Українській РСР, особливо в період так званої перебудови. Саме для цієї мети у Львові було створено три інформаційно-пропагандистські агенції, в яких отримали акредитації журналісти Костянтин (Кость) Чавага (ТАРС-РАТАУ), Олександр Гуревич (АПН), Анатолій Руденко (Вільна Україна).

Скажімо, перебуваючи на теренах Львівщини (2—4 січня 1986 р.) митрополит Вострійський, гір Арабських і Голланських, Антиохійської православної церкви Васіліус Самаха у бесіді з журналістом АПН Олександром Гуревичем заявив: «Скажу откровенно — я остался доволен нынешним состоянием церковной жизни в Советском Союзе. Я не нашел ничего такого, что ограничивало бы независимость церкви, права верующих. Я знаю, с каким тактом и пониманием относится к церкви Советское государство, как вместе соединяют они свои усилия в благородной борьбе за мир, против угрозы ядерной войны».

Кореспондент ТАРС-РАТАУ Костянтин Чавага також підготував інтерв’ю із митрополитом Васіліусом. Воно було опубліковано під заголовком «Стремление защитить мир». Деякі витяги із публікації: «На Западе зачастую в «кривом зеркале» представляют истинное положение верующих в СССР и их участие в миротворческом движении. Хотя церковь отделена от государства, оно не безразлично к ее нуждам... Это подтверждает и широкая подготовка к празднованию 40-летия возвращения верующих западных областей Украины в лоно Русской Православной Церкви и 1000-летия христианства на Руси. Я видел, как везде обновляют и украшают храмы, монастыри, реконструируют прилегающие к ним территории», — говорив владика Під текстом значилося: «виза Крицяка», що, очевидно, давало «добро» компетентного працівника відповідної служби, а отже, дозвіл на вихід матеріалу у світ.

Матеріали про релігійне життя-буття в Україні періодично друкувалися на шпальтах часописів української діаспори. Скажімо, газета «Українські вісті « (1985, 20 червня) опублікувала допис протоієрея Вікентія Саверіно (Філадельфія), який два тижні перебував на теренах СРСР. «У Львові під час служби у православному соборі Святого Юра ми почули загальний спів священиків, хору і парафіян. В одному із діючих у місті (Львові. — Авт.) костьолів спостерігали, як задовольняють свої релігійні почуття місцеві католики, що також живуть повнокровним духовним життям». «Українські вісті» (30 травня 1985 р.) умістили матеріал митрополита Львівсько-Тернопільської єпархії Никодима. Наведемо лише один витяг: «Як радянський громадянин, я, — писав владика, — живу одним життям з моїм українським народом. Віруючі і невіруючі — це одна сім’я. У нас спільні радощі, тривоги і скорботи. Ми робимо усе, аби захистити священне право людини, — право на життя». До слова, цього ж року владика вніс у фонд миру 8 тис. крб.

1986 р. місцеві ради народних депутатів, правоохоронні органи республіки провели понад чотири тисячі різних заходів, спрямованих безпосередньо або опосередковано проти Церкви, релігійних організацій та віруючих (В. Пащенко). Тому, як каже Святе Письмо: «Чому ж бачиш скалку, що в оці твого брата, а колоди, що в твоєму оці, не відчуваєш?» (Матвія 7:3). До того ж наприкінці цього року (19 грудня !!!) на нараді при прокуророві УРСР розглядалося питання про визначення шляхів подальшого підвищення ефективності контролю за дотриманням законодавства про культи, з урахуванням майбутнього тисячоліття введення християнства на Русі... Готувалися радянська влада, її компетентні органи, офіційна партійно-радянська та й прорадянська діаспорна преса до нових гібридних витворів...

Матеріал підготовлено на підставі даних Державного архіву Львівської області