Промова, яка увійде в історію

2 березня Донецький міський суд Ростовської області перейшов до завершального етапу розгляду справи Надії Савченко, яку викрали проросійські бойовики влітку 2014 року. В цей день Надія на засіданні проголосила потужну промову (текст якої наводиться нижче), продемонструвавши незламний дух, мужність і принциповість. Який же це великий контраст із тим, що відбувається в українському парламенті. Наприклад, з тією ж «Батьківщиною», першим номером у списку якої є Савченко, на суді не було нікого, не кажучи вже про лідера партії Юлії Тимошенко.

Я говоритиму російською, щоб не витрачати час на перекладача і, як я зрозуміла, ще й мої гроші. Хоча начебто за правами людини він має надаватися безкоштовно. По-перше, хочу вибачитися перед присутніми за мою емоційну поведінку. Насправді дуже важко слухати півроку одну й ту саму брехню, а потім ще слухати її повторно цілий день. Тому на виступ прокурора мені інакше реагувати було важко.

Щодо дебатів. За ці півроку довгих і нудних судів ми вивчили, що була доведена провина в цьому судовому процесі. Провина журналістів. Російських журналістів. Вони винні у брехні, у неправдивому, спотвореному висвітленні інформації щодо подій в Україні, світі й Росії теж. Ми могли бачити одного якогось журналіста, який розповідає про вагітних, розстріляних чоловіків «казки віденського лісу». Вони також винні у тому, що нехтували засобами безпеки. Якби вони були у бронежилетах і касках, вони б залишилися живі. Якби вони не лізли, куди не треба, вони б залишилися живі.

Тут була доведена провина російських телеканалів. Вони, їхні власники, редакції винні у тому, що відправляли своїх людей заради гарної барвистої картинки, заради неправдивої інформації на вірну смерть. Без підготовки, без захисту. Це піднімало рейтинги, приносило прибуток. Їм абсолютно плювати на своїх журналістів. Це ті люди, які найбільше винні у загибелі Волошина й Корнелюка. Це їхнє начальство.

Ми бачили відео, де якась ведуча говорила, що українські ЗМІ брешуть — російські журналісти Волошин і Корнелюк були в касках й бронежилетах. Навіть у цьому суді було доведено, що вони були без касок і бронежилетів. Російські телеканали брешуть.

Була доведена провина сепаратистів і російських військових. Вони винні в тому, що вбивають український народ на наших українських землях. Вони винні в окупації українських земель. І хоч би як верещали тут «мирні жителі Донбасу», потерпілі й ті ж сепаратисти, що лише їх вбивають українські збройні сили, навіть у тому відео Єгора Русского, який, до речі, є громадянином Росії, було представлено дуже багато доказів того, як саме сепаратисти добивають і вбивають українських військових.

У цьому суді була доведена провина ФСБ і Слідчого комітету Російської Федерації. Вони винні в тому, що викрадають людей. Вони винні в тортурах. Група Сенцова, так само Карпюк і Клих піддавалися тортурам. Ці служби й комітети винні в тому, що після того як вони викрадають і катують людей, вони примудряються фабрикувати справи, оббрехати людей і намагатися їх засудити. Вони фабрикують експертизи. Доказом цього всього є 40 томів безглуздо зліпленої моєї справи.

Також у цьому суді була доведена провина прокурорів і російських судів. За всі два роки, які я тут сиджу і прохожу по всіх інстанціях, я переконалася, що ні честі, ні совісті, ні якогось дотримання законів у цих людей немає. Їм абсолютно наплювати на міжнародне право, на права людини. У них є одне — держзамовлення Кремля, і вони його ретельно виконують.

У цьому суді була доведена провина російської влади. Вона винна в територіальному захопленні українських земель, захопленні Криму, розв’язуванні війни у Донбасі. Вони винні в тому, що у своїх неоголошених підлих війнах по всьому світу намагаються встановити тоталітарний режим під домінуванням Росії. Вони лізуть скрізь і геноцидом вбивають все населення. Ми це спостерігали в Чечні, Абхазії. Зараз ми бачимо це в Україні, Дагестані, Сирії. Скрізь політика й інтереси російської держави домінують над життями людей. Зокрема, над життями людей, які є корінним населенням земель, що відповідають їхнім державним інтересам. У цьому є провина російської влади.

У цьому суді не була доведена лише моя провина. Я — офіцер Збройних сил України. Я мала повне право захищати свою землю. Я виконувала свій обов’язок. Ви не судите ваших ветеранів Другої світової війни. Ви не судите чомусь лише ваших. Зате скільки людей вони вбили, захищаючи свою землю? Ви не маєте жодного права судити мене.

Роблячи акцент на моїй високій самооцінці, спираючись на експертизу — прокуратура посміла зробити таку заяву — я хочу сказати: чим більше я зустрічаю таких жінкоподібних чоловіків, як прокурори і слідчий Маньшин, тим більше зростає моя самооцінка як жінки, як солдата і як людини.

Я не знаю, скільки ще триватиме все це дійство, але я хочу одразу сказати: якщо буде така ситуація, як була з прокурорами, коли вони вимагали на дебати три тижні, я одразу ставлю для цього механізми захисту. Якщо суд бере більше двох тижнів на виголошення вироку, який і так продиктований зверху, і так вже давно записаний, я оголошую сухе голодування із завтрашнього дня, й вирок ви мені виноситимете посмертно, без мене.

Я не вважаю за потрібне чекати якогось обміну. Якщо ви хочете політично вирішити цю справу й узяти своїх двох винних гереушників за одного невинного, це надто багато. Треба було Сенцова-Кольченка міняти на гереушників. Я не предмет торгу, я невинна людина, моя провина не доведена й доведена бути не може. Тому жодних обмінів, жодних торгів і жодного затягування часу я чекати не стану.

І найголовніше. Дайте ви, будь ласка, прокурорам стільки, скільки вони просять. Ні днем більше, ні днем менше. Усі 23 [роки]. Не треба давати більше або менше, щоб у них був час на якісь касаційні скарги і знову-таки затягування часу. Ви вже довели, що ви ні на що не здатні. Ви вже довели, як Росія може ганьбитися на прикладі однієї людини. Ви мене не зламали й не зламаєте ніколи. Тому давайте закінчуйте все це в максимально стислі терміни, я більше не чекатиму. Не ви мені життя давали, не ви власники моєї долі й не вам її вирішувати. Якщо буде більше двох тижнів, я вироку не чекатиму. У мене все.