Обрядові хліби зі ста сіл України
![](/sites/default/files/main/openpublish_article/20111123/4213-2-1.jpg)
25 і 26 листопада у Музеї Івана Гончара відбудеться Всеукраїнська поминальна виставка обрядових хлібів «Печу, печу хлібчик...» та вистава «Жорна». Цей захід присвячується пам’яті страчених Голодомором 1932 — 1933 рр. Відбудуться виступи фольклорного гурту «Божичі» та відомого кобзаря-лірника Тараса Компаніченка... Заступник генерального директора НЦНК «Музей Iвана Гончара» Тетяна ПОШИВАЙЛО розказує: «Колишучи в колисці немовля, мати через легкий наспів забавлянки про хлібчик уже з перших днів життя дитини через образ хліба відкривала їй сутність українського хліборобського народу. Через нього дитя пізнавало глибокий код дідів-хліборобів і таким чином долучалося до нього. Починаючи з того моменту, жодна важлива подія, жодне свято, жоден день протягом життя людини не відбуватиметься без хліба. Жито насипали новонародженому до колиски, хліб несли куми до хреста, з хлібом ішли свататись, хлібом благословляли молоде подружжя до шлюбу, з хлібом проводили в останню дорогу... Наш народ знає і пам’ятає сьогодні кількасот назв та видів хлібів, відмінних у різних краях — і кожен із них у певний момент життя ставав символом єднання людини зі світом. Саме єство, сама сутність українського народу нероздільно пов’язані з хлібом. Забравши хліб в українців, не лише фізично заморили мільйони людей, нищили найважливіше — їхній Духовний світ. Україна сьогодні могла бути іншою...» Близько 100 українських сіл із різних куточків України випечуть обрядові хліби, що будуть представлені на всеукраїнській поминальній виставці в Музеї Івана Гончара в пам’ять про мільйони страчених Голодомором людей, неоплаканих, непохованих, непом’янутих. У пам’ять про непрожиті життя, про ненароджених дітей, онуків та правнуків... Музейні працівники закликають киян прийти і пом’янути родичів і земляків, запалити свічку та пізнати втрачене багатство нації хліборобів, побачити унікальність, розмаїття та красу обрядових хлібів з усієї України, випечених у справжніх печах людьми, які пройшли ту смертоносну межу, які пам’ятають і розкажуть, щоб не забули прийдешні та ненароджені.