Політичний проект Путіна

Російська влада не облишає надії тією чи іншою мірою зберегти контроль над колишніми республіками Радянського Союзу. Черговим свідченням цього є намагання створити Євразійський економічний союз. Таку ініціативу озвучив прем’єр Росії Володимир Путін у статті під назвою «Новий інтеграційний проект для Євразії — майбутнє, яке народжується сьогодні», яку було опубліковано вчора в газеті «Известия».

«Відтворити структуру, схожу до СРСР, — завдання нереальне, проте на базі Митного союзу і ЄЕП можна створити повноцінний економічний союз. Будівництво Митного союзу і Єдиного економічного простору закладає основу для формування в перспективі Євразійського економічного союзу. Одночасно поступово розширюватиметься коло учасників Митного союзу і ЄЕП завдяки повноцінному долученню до роботи Киргизії й Таджикистану. Ми не зупиняємося на цьому і ставимо перед собою амбітне завдання: вийти на наступний, вищий рівень інтеграції — до Євразійського союзу», — пише російський прем’єр.

Він також запевняє, що інтеграційні проекти на пострадянському просторі не суперечать європейському вибору. «Ми вітаємо приєднання до нього інших партнерів і насамперед країн СНД. При цьому не збираємося когось квапити або підштовхувати. Це має бути суверенне рішення держави, продиктоване власними довгостроковими національними інтересами», — відзначає Путін. До того ж він зізнається, що «деякі наші сусіди пояснюють небажання брати участь у просунутих інтеграційних проектах на пострадянському просторі тим, що це нібито суперечить їхньому європейському вибору». Російський прем’єр намагається переконати, що такий погляд є помилковим. «Ми не збираємося ні від кого відгороджуватися і будь-кому протистояти. Євразійський союз будуватиметься на універсальних інтеграційних принципах як невід’ємна частина Великої Європи, об’єднаної єдиними цінностями свободи, демократії та ринкових законів», — заявив Путін.

Прем’єр уважає, що входження до Євразійського союзу, крім прямих економічних вигод, дасть змогу кожному з його учасників швидше й на сильніших позиціях інтегруватися в Європу. «Крім того, — зазначив Путін, — економічно логічна і збалансована система партнерства Євразійського союзу і ЄС здатна створити реальні умови для зміни геополітичної та геоекономічної конфігурації всього континенту й мала б безсумнівний позитивний глобальний ефект».

«День» звернувся до директора Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ігоря БУРАКОВСЬКОГО із проханням прокоментувати статтю російського прем’єр-міністра, який наступного року балотуватиметься на посаду президента РФ.

— Потрібно почати з того, що з точки зору економічної теорії та міжнародної практики економічний союз має цілком конкретні параметри. Що об’єднується, як об’єднується, які ми відповідно отримуємо результати з цього? І багато чого іншого. На сьогодні з усіх відомих ми маємо Європейський Союз як найвищу й доконану форму європейської інтеграції. Тому те, що говорить Путін, і те, що він бачить як певне інтеграційне об’єднання, на мою думку, — це виключно політичний проект, у життєспроможність та економічну ефективність якого я просто не вірю.

— А що ви скажете про його запевнення, ніби Євразійський союз будуватиметься на універсальних інтеграційних принципах як невід’ємна частина Великої Європи, об’єднаної спільними цінностями свободи, демократії та ринкових законів?

— Це гарні слова. Під кожним із цих слів я готовий підписатися. Але питання, як це все реалізовуватиметься. Ми протягом дуже тривалого часу мали цікаве інтеграційне об’єднання — Союзну державу Росії та Білорусі. Там була якась парламентська група, якийсь бюджет вони ухвалювали. Чи був це повноцінний економічний союз і повноцінна держава, як, скажімо, Швейцарська Конфедерація? Очевидно, що ні. У цьому сенсі ми можемо дійсно проголошувати такі терміни, можна ставити такі амбіційні завдання. Усе це можна робити, але в суто економічному сенсі, у розумінні інтеграційних процесів. Я не вірю в перспективи цього об’єднання.

— Путін також заявив, що «тепер учасником діалогу з ЄС стане Митний, а в подальшому — і Євразійський союз. Таким чином, входження в Євразійський союз, крім прямих економічних вигод, дасть можливість кожному з його учасників швидше і на сильніших позиціях інтегруватися в Європу». Чи справді Путін думає про інтеграцію своїх сусідів у Європу?

— Ми обговорюємо можливість домовленості між Європою і цим об’єднанням, в ефективність та існування якого я не вірю. Це казка. Теоретично ми справді можемо навести приклад Європейської асоціації вільної торгівлі та Європейського Союзу, які є надзвичайно високо інтегрованими, де на європейському просторі асоціації вільної торгівлі Європейського Союзу фактично діють регуляторні норми ЄС. Єдине, що не інтегровано, — це процес ухвалення рішень. Самі рішення ухвалюють у Брюсселі, існує механізм трансформації рішень у правила поведінки, скажімо, на ринку Європейської асоціації вільної торгівлі. У принципі, є приклади співпраці між інтеграційними об’єднаннями, але не будемо говорити про те, що буде через якісь роки, а давайте говорити про те, що буде з реалізацією самої ідеї створення такого повноцінного союзу.

— Справді, досі не створено зони вільної торгівлі в рамках СНД...

— Узагалі це тема окремої бесіди — питання про інтеграційні процеси на терені СНД і те, як вони відбувалися. Було дуже багато розмов і про створення єдиного спільного сільськогосподарського ринку, що не було реалізовано. Колись робилася спроба створити євразійське об’єднання вугілля і металу. Але все це залишилося на папері. Якщо серйозно вести аналіз, я не бачу на сьогоднішній день перспектив у справді інтеграційних речах. Твердження Путіна й посилання до загальних принципів мені нічого не говорять, поки ми не бачимо саму конструкцію.

— Підсумовуючи ваші слова, скажіть, чи не вважаєте ви випадковою появу цієї статті Путіна саме зараз, коли Україна ось-ось може підписати Угоду про асоціацію і зону вільної торгівлі з ЄС?

— Ми повинні зрозуміти, що зараз, як мені здається, стаття Путіна — це частина внутрішньополітичної дискусії безпосередньо в Росії. Путін іде на вибори, і, зрозуміло, має бути якась ідея, яка була би близькою перш за все до російського електорату. У цьому сенсі давайте дивитися на це через призму тих політичних процесів, які відбуваються в Росії.