В українській столиці, Кропивницькому, Слов’янську та інших містах України 1 січня традиційно відбулась смолоскипна хода, присвячена Дню народженню Степана Бандери. В столиці хода розпочалась від парку Тараса Шевченка, вздовж Хрещатика і дісталася Майдану Незалежності. До акції долучилися більше двох тисяч людей. Охороняли масові заходи з нагоди 108-ї річниці від дня народження Провідника (1909 р.) 700 правоохоронців, з яких 250 військовослужбовців Національної гвардії.

Та чи всі достеменно знають, ким був Бандера? Уродженець Івано-Франківської області (село Старий Угринів), агроном, а згодом провідник націоналістичного руху, який воював на два фронти – з комуністичною Росією і з нацистською Німеччиною. Бандера є особистістю, яка досі залишається як непізнаною, так і суперечливою. Насправді суперечливість його постаті була навіяна радянською пропагандою. А слово «бандерівці» в певний час зіграло пропагандистську роль під час початку агресії РФ проти України вже в 2014 році. «Бандерівці прийдуть і всіх російськомовних почнуть вирізати», - такі меседжі вкидалися на Донбасі простому розгубленому після Майдану населенню.

Чи знаємо ми, ким був Бандера і яка його роль у визвольній боротьбі проти більшовицького режиму? «День» поцікавився у звичайних киян щодо того, що вони знають про Бандеру. Виявилось, що думки киян абсолютно протилежні і їхні знання зазвичай є наслідком не конкретного вивчення біографії Бандери, а скоріше переконань у родині. Отже, схоже, що суспільство ще потребує вивчення власної історії і видатних особистостей. Тим більше особистостей, пам’ять про яких десятиліттями або замовчувалась, або спотворювалась.

Нагадаємо, що цього року, згідно із ухваленим 9 квітня 2015 року Верховною Радою України пакетом законів про декомунізацію, Московський проспект в Києві був перейменований на честь Степана Бандери. До речі, на початку своєї незалежності у столиці Чечні в місті Джохар-Гала (Грозний) існувала вулиця Степана Бандери, але після приходу до влади Рамзана Кадирова вулицю було перейменовано.

Фронтовий волонтер, учасник смолоскипної ходи Назар Приходько висловив думку, що «з кожним роком, День народження Бандери стає все більш актуальним. І не тому, що саме ім'я вселяє страх у ворога, як зовнішнього, так і внутрішнього,  а тому, що  з кожним роком ідеї Бандери потрапляють в серця і душі поколінь, які не пройшли дві Революції, які не знаються на всіх тих підкилимних «розкладах», що роз'їдають старших... За це я дякую Провідникові і бажаю, аби його Справа жила доти, доки українці не здобудуть Державу! А коли здобудуть – не забудуть Степана Андрійовича!».

Нагадаємо, що 20 січня 2010 року, «за незламність духу у відстоюванні національної ідеї, виявлені героїзм і самопожертву у боротьбі за незалежну Українську державу», Президент України Віктор Ющенко присвоїв Степану Бандері звання Герой України з удостоєнням ордена Держави (посмертно). 22 січня на урочистостях з нагоди Дня соборності в Національній опері глава держави зазначив, що «цього очікували мільйони українців і багато років». Реакція проросійських політичних кіл, зокрема Партії регіонів, на цей крок Ющенка була негативною.

Доцент історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Іван Патриляк вважає: «Єдина стратегічна і основна його (Степана Бандери. – «День») позиція була спрямована на боротьбу за здобуття української незалежності. Навіть коли було знищено підпілля України, Бандера все ж залишався знаковою постаттю і обличчям Української держави, внаслідок чого його ліквідували ...Бандера виконав місію національного прапора і символом прапора залишається досі. Для таких знакових постатей, як Бандера, логічно було б зробити Парк Слави національних героїв, з пам'ятниками і меморіалами».

Прикметним є те, що ще в 2009-му році 6 відсотків росіян (!) вважали Степана Бандеру героєм українського народу. Про це свідчать тодішні результати соціологічного опитування Всеросійського центру вивчення громадської думки (ВЦВГД).

Постать в історії завжди запам’ятовується або вчинками, або ідеями.  У випадку Бандери, то тут маємо і перше, і друге. Наприклад, він відмовляв українців від федералізації та всілякого роду союзів. Дивно, але коли Україна нарешті здобула незалежність, то саме від деяких лідерів націоналістів почали лунати ідеї федеративного устрою. Як-то кажуть «нічого не забули, нічому не навчились». Так Бандера в СЛОВІ ДО УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ-РЕВОЛЮЦІОНЕРІВ ЗА КОРДОНОМ писав: «Ми впевнені в тому, що український народ не припинить безкомпромісової боротьби за свою суверенну і соборну державу аж до повного реалізування цієї мети, не дасть собі її підмінити порожніми, без повного змісту формами чи половинчатими розв’язками, у вигляді федерації, союзів тощо. Не може більше повторитися лихо з 1917 року, коли федералістична концепція сплутала будування української державності, приголомшила здоровий національно-політичний інститут народу й обеззброїла його перед большевицьким підступом і наступом». З середини 1990 років тему федералізації України активно почали підтримувати проросійські сили.

Отже, дійсно, думки Степана Бандери досі є актуальними, а його розрив з «мельниківцями» (відомий розкол на ОУН(б) і ОУН(м)) натякає на те, що й зараз патріотичні сили не завжди здатні об’єднатися в спільній і системній боротьбі не лише проти ворога, але й заради розбудови держави.