Село Піски Буринського району – одне з багатьох в Сумській області, що постраждало у часи Голодомору. Але є одна обставина, що відрізняє його від інших – якщо про масштаби трагедії у більшості населених пунктів України ми можемо дізнатись лише зі свідчень очевидців, то у випадку села Піски вони зафіксовані документально. У Буринському відділі РАГСі дивовижним чином збереглися шість книг реєстрації смертей, в яких зазначено, що з 7 січня по 24 серпня 1933 року населення, приписане до Пісківської сільської ради, зменшилось на 1185 чоловік. Навпроти прізвищ більшості з них у графі «причина смерті» зазначено: «безбілковий набряк», тобто голод. Як відомо, всі аналогічні документи того часу були знищені.

Художник і краєзнавець Микола Бондаренко дізнався про ці книги у 2003 році. Саме тоді він розпочав роботу над меморіалом, який мав вшанувати пам’ять цих людей. Закінчити композицію вдалося лише через 10 років – сьогодні у селі Піски відбулося урочисте відкриття Обласного меморіалу пам’яті жертв Голодомору. Завершити композицію допоміг директор ТОВ «Юридична фірма «Добродії» Василь Кривобок, який надав фінансову допомогу.

Місце розташування цього монументу – невипадкове. Раніше тут жив заможний чоловік, який тримав багато бджіл. Коли його розкуркулили, залишився омшамник – яма для зберігання вуликів у зимовий період. У часи Голодомору її перетворили у братську могилу – зараз тут покоїться близько 300 чоловік. Знайти це місце вдалося завдяки одному з місцевих мешканців, який свого часу позначив його, посадивши тут грушу-дичку. Дерево, яке можна побачити поруч з монументом сьогодні, виросло з її паростка.

– У центрі композиції я розташував образ хати, – розповідає автор меморіалу Микола Бондаренко. – У народних голосіннях за небіжчиком часто можна зустріти порівняння могили з новою, холодною хатою, у яку «переселяється» людина. До хати приставлений хрест, оскільки саме туди, до сіней зазвичай приставляли його під час похорону.  Ще три хрести розташовані у самій хаті. Вони символізують три покоління, що постраждали від Голодомору або ж сім’ю: батька, мати і дитину. На передньому плані композиції – «снопи» пшениці, на яких викарбувані імена 1185 людей, що померли тут за неповних вісім місяців. Якщо ж подивитись на силует всього монументу згори, можна побачити обриси чаші – чаші скорботи.

Присутній на відкритті меморіалу президент Фонду сприяння ініціативам газети "День" Микола Гриценко передав 25 примірників книги «Ваші мертві вибрали мене...» Джеймса Мейса сільським бібліотекам Буринського району.

– Сьогодні серед нас уже майже не залишилось свідків тих голодних років, але Бог дав людині великий дар – пам’ять, завдяки якій ми можемо з покоління в покоління зберігати нашу історію, – наголосив Микола Гриценко. – Що глибшою буде наша пам’ять, тим міцніше ми, живі, стоятимемо на своїй землі.

Роман ГРИВІНСЬКИЙ

Фото Миколи ТИМЧЕНКА, «День»