«Горбачиха — це вимушена справа, якою я мушу займатися поза основною роботою. Почалося з того, що на березі Десенки, який я люблю, почали рубати дерева», — розповідає киянка, громадська діячка та дизайнерка Олена ФАТЄЄВА. Зупиняти девелопера, який захотів забудувати урочище Горбачиху, довелося і фізично, спиняючи робочу техніку, і юридично, вишукуючи аргументи, чому треба лишити в спокої 80 гектарів землі між Петрівським залізничним мостом, Русанівськими садами та Микільською Слобідкою.

В ОЧІКУВАННІ ЗАХИСНОГО СТАТУСУ

В урочищі Горбачиха збереглися усі типи заплавних екосистем, характерних для київського Лівобережжя, зокрема заплавні ліси. Тут мешкають рідкісні види тварин, ростуть рослини, занесені до Червоної книги України. Крім того, Горбачиха охороняється двома міжнародними конвенціями: Бернською (про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі) та Боннською (про збереження мігруючих видів диких тварин). Також урочище є частиною дніпровського екологічного коридору — головного шляху сезонних міграцій птахів Європи, причому в найвужчому його місці — центрі Києва. Одним словом, територія унікальна та неповторна.

Наразі група екологів готує обґрунтування проєкту створення ландшафтного заказника місцевого значення на території урочища. Частину цього документу можна вивчити на Фейсбук-сторінці «Заказник Горбачиха». Якщо не присвоїти урочищу природоохоронний статус, обороняти від забудови  буде ще тяжче.

На свій природоохоронний статус Горбачиха очікує вже багато років. Ще у 1994 році Київрада прийняла рішення «Про створення, резервування та збереження територій і об’єктів природно-заповідного фонду в м. Києві». Серед зарезервованих під заповідання територій було також це урочище. Доки у Київраді забули про свої зобов’язання, столична будівельна компанія «КАН Девелопмент», що належать Ігорю Ніконову, колишньому раднику мера Віталія Кличка, спланувала на території урочища багатофункціональний комплекс під назвою «Перлина Дніпра» з житловими будинками, офісами, торгово-розважальним центром та підземним паркінгом.

ОДНЕ ІЗ ОЗЕР ГОРБАЧИХИ — З БАГАТОЮ ФЛОРОЮ ТА ФАУНОЮ — ЗАЛІЗНИЙ АРГУМЕНТ, ЧОМУ ЦЕ МАЛЬОВНИЧЕ УРОЧИЩЕ ЯКНАЙШВИДШЕ МАЄ ОТРИМАТИ СТАТУС ЗАКАЗНИКА

«Я ХОЧУ ЗАЙМАТИСЯ ДИЗАЙНОМ, А НЕ ЇЗДИТИ У ТРАКТОРІ»

Через судові спори втілити задумане не вдалося. Та нещодавно будівельна техніка знову з’явилася в урочищі. У листопаді 2018 року мешканці Русанівських садів помітили, що на територію занедбаної радянської бази відпочинку завезли бетонні блоки та понтони. Також на цій території незаконно вирубали кількадесят дерев. Усе вказувало на те, що тут готується висотна забудова з намивом не менше двох метрів піску.

Як з’ясували активісти, 30 гектарів урочища дивним чином змінили своє функціональне призначення — із зони громадського користування на громадську забудову. Крім цього, у 2007 році Київрада передала в оренду землі урочища ТОВ «Міжгалузевий альянс», котре отримало дозвіл на будівництво. Через протести громади дозвіл був скасований рішенням Окружного адміністративного суду. Однак договір оренди чинний до сьогодні.

«Коли восени почали вирубувати дерева, ми зверталися в поліцію, шукали екологів, вимагали у КМР документів на ознайомлення, яких з першого разу не надавали. Тоді почали знайомитися з депутатами. Зараз ми зібрали по Горбачисі всю історію  з 1994 року, з усіма порушеннями та прізвищами тих, хто їх погоджував та підписував, — розповідає Олена Фатєєва. — На це пішло майже півроку. Із грудня по лютий я взагалі не працювала, ми то їздили на будівельній техніці, то бігали в поліцію, то збирали необхідні довідки. Коли прийшли в Київраду, крім колишнього мера Києва Олександра Омельченка (нині депутата міськради — Ред.), який почав процедуру передачі Горбачихи в оренду, ніхто з чиновників не знав, про що йдеться. Тепер ми досягли того, що ця тема на слуху. Але я хочу займатися своїм дизайном та улюбленими проєктами, це ненормально, що тиждень тому я знову їздила у ковші трактора, щоб урочище не забудували».

ПОНАД 800 МЕТРІВ БЕРЕГОВОЇ ЛІНІЇ ВЖЕ СКУВАЛИ В БЕТОН — ЦЕ ЗЛОЧИН ПРОТИ ПРИРОДИ І МІСТА

БЕТОННЕ ЗАХОПЛЕННЯ БЕРЕГА

Найдивніше, що до знищення дерев на Горбачисі причетне комунальне підприємство «Плесо». За розпорядженням мера Віталія Кличка, підприємство отримало 90 мільйонів гривень на бетонування лівобережної берегової зони.

«Наразі комунальне підприємство має акт на знищення понад 1500 дерев на березі Десенки, причому цей берег у дозвільній документації чомусь перетворився на... технічний канал Канівського водосховища, — ідеться на Фейсбук-сторінці «Заказник Горбачиха». — Відповідно до інсайдерської інформації, роботи зі знищення набережної Десенки проводяться в угоду забудовника нового ЖК «Русанівська Гавань», який звів свої новобудови у 40 метрах від кромки води (за законом має бути не менше, ніж 100 метрів), і тепер завдяки бетонуванню берега хоче «відсунути» новобудови від води і таким чином їх легалізувати».

Як додала Олена Фатєєва, «Плесо» забетонувало вже близько 800 метрів берегової лінії. При чому зачепили найбільш унікальну та загадкову частину Горбачихи — так звану Київську Амазонію. Це територія між Русанівськими садами та Микільською Слобідкою, що досить захаращена та має обривистий берег, так просто туди не втрапиш. Зате місцину знайшли комунальники, зрівнявши берег та  вирубавши дерева.

«Що нам пропонується взамін? Забудови, які будуть заселятися чи будуть стояти порожніми. Будівництво — це єдиний та простий спосіб освітлення своїх грошей чиновниками, — розмірковує дизайнерка. — Наприклад, в Афінах теж була ситуація, коли чиновники набудували дуже багато нових будинків на територіях заводів, фабрик, складів, приміщень, які функціонально для міста використовувались та створювали робочі місця. Афіни забудували житловою нерухомістю не за потребами робочих місць. У місті з’явилися люди, яким нема де працювати. Це закінчилося тим, що люди покидали свої квартири і виїхали в інші міста, де є робота. Коли ми восени потрапили в Афіни, були шоковані, скільки стоїть порожніх будинків з чудовими інтер’єрами та офісами на перших поверхам. Мені здається, Київ дуже швидкими темпами іде тим же шляхом».