Олександра Екстер, Василь Кандинський, Олександр Архипенко, Василь Єрмілов — ви напевно чули ці імена, маєте уявлення про роботи цих митців, але чому їх вважають знаковими? І яку роль відіграла Україна у формуванні нового художнього світогляду й практики на початку ХХ століття? Саме на цьому фокусується виставка «Авангард: у пошуках четвертого виміру» в центрі сучасного мистецтва М17.

КОМАНДА

Цим проектом М17 відкриває нову сторінку своєї історії після паузи, що тривала кілька років. До роботи над виставкою долучилися музеї, зокрема Національний художній музей України і Національний музей «Київська картинна галерея», «Мистецький арсенал», Довженко-Центр, Музей театрального, музичного та кіномистецтва України, Центр Юдаїки та приватні колекціонери з України та з-за кордону.

Кураторки проекту — завідувачка наукового відділу експозиційно-виставкової роботи Національного музею «Київська картинна галерея» Олена Боримська та завідувачка наукового відділу сучасного мистецтва НХМУ Оксана Баршинова, керівниця —  директорка інституції М17 Наталія Шпитковська.

Експертна рада, до складу якої входять зокрема мистецтвознавець Едуард Димшиц, Тетяна Філевська (упорядниця книжки про київський період Казимира Малевича), Костянтин Акінша (співзасновник Дослідницького проекту російського авангарду, Лондон), колекціонер Джеймс Баттервік, підійшла до формування складу виставки прискіпливо. За словами Олени Боримської, до нинішньої експозиції не потрапив жоден експонат, щодо походження та автентичності якого у членів експертної ради виникали питання. 

ІДЕЯ

«Ми не ставили за мету наповнити експозицію величезною кількістю робіт, — акцентує Олена Боримська. — Це не огляд приватних колекцій — це привід поговорити про авангардні інновації унікального періоду в мистецтві, представити Україну як своєрідне «перехрестя» нової художньої практики першої третини ХХ століття, де різноманітні мистецькі осередки в Києві, Львові, Харкові, Одесі, на Херсонщині тощо були місцями генерації новаторських ідей. До того ж, яскраві творчі особистості українського авангарду — а це були українські, польські, російські, єврейські митці — ширили новітні ідеї простором Європи і Америки, Росії й Далекого Сходу, містами і селищами, від Владивостока до Нью-Йорка, Парижа, Мюнхена до села Вербівка (у цьому селі тодішньої Київської губернії 1910 року була створена артіль декоративно-прикладного мистецтва, де працювали народні майстри і такі зірки авангарду, як Олександра Екстер і Казимир Малевич. — Ред.). Усе це був простір  авангарду, ідеї якого визначили подальший розвиток світового мистецтва.

Концепція України як перехрестя наочно втілена в експозиційному рішенні. Так, на підлозі розташовано графічну карту з назвами міст, де народжувалась і «обростала м’язами» філософія авангарду. Окремий експозиційний вузол стіни містить текстову розшифровку карти з датами, прізвищами та ключовими подіями. Самі ж роботи упорядковані за логікою потужних мистецьких явищ в авангарді (супрематизм, абстрактний експресіонізм, неопримітивізм), за співвідношенням засновників і апологетів та учнів, за мистецькими осередками (Київ, Харків тощо).

НАЗВА

Щодо самої назви проекту, підказки дають цитати на стінах виставкового простору. «З’явився новий вимір мислення», — це філософ Лев Шестов. «У новому мистецтві світ став сприйматися через новий бік — у русі, тобто в часі, або в четвертому вимірі», — це Казимир Малевич.

ОЛЕКСАНДР АРХИПЕНКО. «БЛАКИТНА ТАНЦІВНИЦЯ». 1914 Р. БРОНЗА

Авангард пов’язаний із радикальною зміною картини світу. Олена Боримська каже: «Система класичного живопису, яка апелювала до візуалізації видимого світу, є величезним художнім відкриттям епохи Відродження, коли художники навчилися на двовимірній площині створювати ілюзію тривимірного простору. Іншою дивовижною новацією було відкриття початку ХХ століття, коли художники навчилися візуалізувати мікро- і макросвіт за межами нашого сприйняття. Це були не просто художники, а мислителі, філософи, «грандіозарі» космічних масштабів мислення. Відкидаючи класичне мистецтво, вони діяли так не суто заради епатажу, а тому що розуміли: класична картина з її єдністю простору, дії та часу не відображає новий світ, який став багатовимірним і динамічним. Щоб показати це, щоб створити нову систему візуалізації, треба було виробити нову пластику, нове художнє мислення, винайти нову абетку мистецтва, що і зробили авангардисти».

ПРОСТІР

Над будовою виставки працював архітектор Олександр Бурлака. Олена Боримська відзначає, що експозиційні зали — з геометризмом форм, зокрема циліндричним балконом, зі скляними стінами, трансформованим простором — є практичним втіленням ідей конструктивізму.

Експозиція складається з двох зал. Перша, більша, присвячена «високому» авангарду 1910-х років, коли розробляється нова мистецька філософія. У другій представлені роботи 1920-х, епохи конструктивізму, втілення «високих» ідей у життя, коли художники за допомогою нової універсальної мови мистецтва беруть участь у будівництві «нового суспільства» й формуванні «нової людини» —  розробляють театральні декорації, афіші, марки, логотипи, упаковку. Це час народження сучасного дизайну.

ОЛЕКСАНДР БОГОМАЗОВ. «КАВКАЗ». 1916 Р.

Те, що сьогоднішнє мистецтво перебуває в діалозі з авангардом, мають підкреслити роботи сучасних митців. По-перше, скульптура Степана Рябченка «Явлення» на вході до М17. А у внутрішньому дворику центру художник CHZZ створив мурал «Мапа українського авангарду». Крім того, перш ніж пройти до експозиційних зал, ви перетнете простір, на стінах якого транслюється аудіовізуальний проект «Авангард — простір кольорів і форм» від Front Pictures. Засобами 3D-моделювання тут розповідається про 12 «апостолів» авангарду: Мунка, Модильяні, Малевича, Марка та інших. Таким чином зал з оригінальними експонатами обрамлений двома просторами, що відсилають нас до рукотворної практики та сучасних технологій.

У відеозалі, що завершує експозицію, можна подивитися роботи, пов’язані з авангардом, наприклад, документальні матеріали, а також реконструкцію футуристичної опери Михайла Матюшина та Олексія Кручених із декораціями Казимира Малевича «Перемога над Сонцем»,  зроблену Каліфорнійським інститутом мистецтв у 1983 році, тощо.

ЕКСПОЗИЦІЯ

Відкривають експозицію «Композиція» Ольги Розанової і «Композиція» Олександра Родченка. Таке рішення виникло внаслідок суворого відбору: спочатку там хотіли розташувати роботи Малевича та Екстер, але деякі члени експертної ради засумнівалися щодо автентичності робіт, тому вирішили представити ідеї цих митців через твори їхніх послідовників.

«Із Національного художнього музею ми обирали роботи, які були у спецфонді — ті, що не знаходились в основній експозиції, — говорить Наталія Шпитковська. — Наприклад, роботи Олександра Родченка та Ольги Розанової. А такі учні Пальмова, як Громов і Белкіна, взагалі майже невідомі широкій публіці».

МАРІЯ СИНЯКОВА. «ВЕСНА».
 

Також Наталія відзначає «Карусель» Давида Бурлюка з колекції НХМУ — майже супрематичну, не характерну для митця роботу, «Кавказ» Олександра Богомазова з колекції Костянтина Рачковського. Ще — «Весна» і «Війна» Марії Синякової, які начебто перебувають в діалозі: душевна, чиста «Весна» близька до неопримітивізму, за формою подібна до житія святих (по краях — «клейма» з побутовими сценками), і поруч дика «Війна», де солдати ґвалтують жінок.

БЕЗ ОБРАЗІВ

Під час першої кураторської екскурсії (вони проводяться кожну суботу, початок о 13.00) Олена Боримська дала кілька підказок щодо того, як зчитувати зміст творів авангарду. Наприклад, «Варіація» Олексія Явленського з приватної колекції. Тут можна вишукувати залиті сонцем пейзажі, але краще облишити це і насолоджуватися кольором як таким.

«Явленський представлений тут живописною формою, колір вивільняється від сюжетного носія. Не треба вишукувати фігуративні елементи, художник у такій картині створює свій світ, який працює за власними законами, за законами колористичної системи. Треба зчитувати це з точки зору засобів художньої виразності, зокрема колориту, адже сенс абстрактної картини — в її живописному прояві, акцент переноситься на пластичну драматургію: темне — світле, контраст — нюанс, спектральний колір і змішаний, їх взаємодія тощо. Колористична система вибудовується за законами музичного твору. Отже, картина тепер може не віддзеркалювати знайомий нам зовнішній світ, а через колір відображати «пейзажі душі», — пояснює Олена Боримська.

Це і про нове художнє мислення символом, знаком — безoбразне мислення, з яким працював Малевич.

Супрематичні композиції Бориса Косарєва є роботою з чистими формою і кольором. «Художники намагалися візуалізувати четвертий вимір, який за межами тривимірного, очевидного. Це перший такий досвід в історії мистецтва, коли художник візуалізує умовний, метафізичний простір, — коментує кураторка виставки. — Форма у Косарєва має гармонійне співвідношення холодних і теплих відтінків, які, складаючись разом, утворюють  сталу композицію».

БЕЗ МАТЕРІЇ

«Разом із розкладанням атома (1911 рік, Резерфорд пропонує нову модель атома. — Авт.) ми розклали матерію. Світ став прозорим і безкінечним. З’явилося вміння бачити, інтуювати крізь форму», — каже Олена Боримська біля скульптури Олександра Архипенка «Блакитна танцівниця».

Власне, це розкладання матерії відобразилось і в скульптурі. «Якщо Мікеланджело мислить згустком матерії, для нього ідеальна скульптура — це шар, то тепер, коли  світ проглядається наскрізь, у скульптурі замість згустку матерії — порожнеча», — продовжує кураторка проекту. Це і є відкриттям Архипенка: порожнеча замість згустку.

Водночас пластика Архипенка відсилає до античного скульптора Поліклета, який винайшов схему перехресного руху, хіазм, так званий канонічний спокій. Ідеться про поєднання зовнішнього спокою і внутрішнього руху, що перебувають у рівновазі й створюють відчуття гармонії. В Архипенка це більш умовно, ніж в античних майстрів, але сенс зберігається. Танцівниця начебто застигла, але її праве коліно зігнуте, імпульси руху розходяться по всіх «рівнях» тіла, і фігура утримує ідеальний баланс.

ТРИ КОЛЬОРИ, ТРИ ФОРМИ

Сила художника-конструктивіста в тому, що він поєднує в собі автора ідеї та митця-інженера, а це дозволяє втілювати задум у різних галузях, використовуючи базові універсальні елементи нової мистецької абетки. Це унаочнюють ескізи костюмів і театральних установок Олександри Екстер, Вадима Меллера, Анатоля Петрицького, Олександра Хвостенка-Хвостова, Василя Єрмілова. Три базові кольори — червоний, синій, жовтий, три базові геометричні елементи — коло, квадрат, трикутник, робота зі світлом, і художник вже не відтворює єдиний «реальний» світ, а створює новий художній простір, ще й функціонально мотивований.

На прикладі шрифтових театральних афіш до вистав Леся Курбаса (надані Музеєм театрального, музичного і кіномистецтва України) Олена Боримська пояснює новаторські підходи конструктивістів: «Якщо раніше художник вимальовував афішу, то тепер конструює її з того, що є в шрифтовому наборі — з різноманітних шрифтів різного кегля, плашок, які можна по-різному розташувати, вибудовуючи зображення. Буква і шрифт виконують роль пластичного елементу. Також ви працюєте з кольором — або з його відсутністю. Конструктивісти,  використовуючи універсальну пластичну мову, створюють функціональні об’єкти вже в реальному просторі у будь-якій сфері: в архітектурі, театрі тощо».

ЗНАННЯ

Команда проекту свідомо не перевантажувала експозиційний простір текстами, проте підготувала велику освітню програму з лекціями про українських композиторів-авангардистів і про те, як авангард вплинув на світову моду. Також у січні пройдуть міні-курс про авангард для дітей і пропедевтичний курс для дорослих — «підготовчий» цикл теорії, щоб розуміти пластичні інновації авангарду. Апогеєм можна назвати форум «Нова генерація» до 140-річчя від дня народження Казимира Малевича, запланований на лютий 2019 року.

Олена Боримська зауважує, що часто сучасний глядач залишається на рівні сприйняття фігуративного зображення, але щоб розуміти авангард, треба знати засоби художньої виразності, а також пластичні інновації авангарду. Тільки з урахуванням цього може відбутися естетично повноцінний діалог з авангардним об’єктом. Тож стежте за анонсами лекцій і дискусій — виставка «Авангард: у пошуках четвертого виміру» триває до 6 квітня.