5 листопада «День» підписав листівки українським військовим на передову. А 7 листопада ми повторили акцію, але вже в широкому колі читачів та однодумців.

Уже не перший місяць через волонтерів ми передаємо в зону АТО «День». А звідти нам приходять фотографії наших бійців з газетою в руках. Нам приємно бачити ці світлі обличчя і знати, що в нас такі читачі! Тож вирішили їм, крім газети, передати ще частинку нашого тепла і подяки. Так - абсолютно спонтанно - виникла ідея з підписанням листівок для хлопців, які нині ризикують життям на сході.

Спочатку ми підписали листівки редакційним колективом, а вже за кілька днів – у холі столичного кінотеатру «Київ» – разом з нашими читачами та просто небайдужими людьми. Підготувалися ґрунтовно – спеціально для акції надрукували як добре відомі нашим читачам листівки, так і нові, яких поки немає у нашій крамничці на сайті. Ідея себе виправдала на всі сто відсотків. Вечір п’ятниці ми завершували з чималою стопочкою листівок, дрібно списаних словами подяки та підтримки. Але про все по порядку...

...До початку акції залишається кілька хвилин, акуратно розкладаємо на столі стильні листівки, створені художницею «Дня» Анною Гаврилюк. Сьогодні кожен зможе їх підписати для наших бійців, або придбати для себе чи друзів. Всі зібрані під час акції кошти редакція перерахує на потреби наших хлопців на передовій. Але кошти – не самоціль, основне – зібрати щонайбільше слів добра і вдячності для наших військових. Аж ось і перша людина, яка хоче підписати листівку, – Алевтина Білецька, прес-секретар компанії «Фокстрот». Алевтина йшла на акцію цілеспрямовано, тому виявилась найпунктуальнішою учасницею.

«Ми давно співпрацюємо з газетою «День». Робимо спільні соціальні проекти. Я бачу, що видання багато робить для того, щоб Україна вистояла, тому і вирішила сьогодні долучитися до акції, – розповідає Алевтина. – Листівки – це хороша ідея. Я неодноразово бачила, як хлопці на війні показують малюнки, листівки, які їм присилають. Тому б хотіла, щоб й інші видання долучилися до цього, організовували такі точки, щоб збирати енергетику добра і любові для наших солдатів».

Хол кінотеатру потрохи наповнюється людьми. Більшість прийшли на сеанси, стоять у черзі за квитками біля кас. Дехто, купивши квиток, одразу прямує до нашого столу, цікавиться акцією і... підписує листівку. Ті, що дуже поспішають на фільм, кидають у прозорий ящик кошти для військових, листівку обіцяють купити і підписати згодом. Усміхаються.

Аж ось до столу підходять наші друзі – постійні читачі та відвідувачі фотовиставок «Дня». Вони прийшли сюди цілеспрямовано, а тому – підготовлені. Світлана Михайлюк принесла з собою малюнок 8-річного сина Михайла. Хлопчик намалював Чорне море – з яскравими рибками і восьминогом, – написав, що Україна єдина і побажав нашим воїнам «мужності, хоробрості і щоб вони поверталися додому».

«Військовим потрібна наша підтримка. Вони перебувають у таких важких умовах, які звичайній людині навіть складно уявити, тому такі речі з мирного життя мають дати їм відчуття свого величезного подвигу, – говорить пані Світлана. – Вони щохвилини ризикують життям, тоді, коли ми живемо мирним життям. Я думаю, що для них важливо, що ми пам’ятаємо про них і передаємо їм нашу вдячність. Зусилля, які робить «День» – надзвичайно важливі».

До столу з листівками підходить Олександр Мельник, художник-монументаліст, один з героїв нашого фотоальбому «Люди Майдану. Хроніка». Прочитав про акцію у Фейсбуку, вирішив долучитися. Підписав три листівки для хлопців на передову, а ще приніс листівки зі своїми роботами та роботами Олександра Івахненка.

«Листівки, листи – це живий зв'язок, хочеться так передати своє живе слово, щоб воно дійшло до тієї людини, яка сьогодні на передовій ризикує життям, і за мене в тому числі. Я написав, що хоч мені 65 років, але я почуваюся незручно, що я не там... Я вже прожив життя, може, мені там треба бути і ризикувати життям, а не цим 18-річним хлопцям... Я усім дякую, що вони нас захищають, і бажаю їм бути здоровими і повернутися здоровими – щоб їх Господь беріг... Листівки – це індивідуальний, персоналізований зв'язок. Дуже гарно ви цю акцію придумали», – говорить Олександр Мельник.

У цей час листівки вибирають собі одразу кілька людей. «Про цю акцію ми вчора прочитала в газеті. Сьогодні я приїхала з роботи, забрала синів і ми приїхали сюди. Я вважаю, що такі заходи справді дуже важливі, тому наша думка має потужну силу, – розповідає Наталія Лисицина. – Цей позитив, який ми посилаємо хлопцям, обов’язково принесе їм удачу. Тим більше, що свої побажання ми засвідчили письмово. Спасибі вам, що ви над цим працюєте. Військовим я побажала повертатися живими і подякувала за силу волі, мужність, за бажання звільнити нашу Україну, яка має бути єдиною країною. Їхня сила і енергія ще потрібна нам у мирному житті. Думаю, ми заслуговуємо на те, щоб жити мирно і процвітати: наша історія багата, люди щирі, трудящі. Моїм синам ідея дуже сподобалася. Ми багато де брали участь. Вони зі мною і в госпіталі були, провідували військових».

Людмила Осадчук – юрист. У вільний від роботи час провідує поранених бійців у госпіталях, спілкується з ними. На акцію прийшла, бо на власні очі бачила, яку радість приносять хлопцям такі послання від людей. «Я знаю, що для хлопців кожна листівка – це як нагорода. Їм не потрібна подяка від чиновників, їм потрібні подяки від звичайних людей в тилу, щоб вони знали, що захищають нас, що вони нам потрібні. І кожна така листівка – це для них великий позитив, вони тішать хлопців нереально. Я написала у листівці, що 2014 рік повністю змінив життя, що ніколи не думала, що буду шукати балаклави і берці, і якби не вони – нас би тут вже не було. Велике їм дякую. І попросила берегти себе, щоб я ними зустрілася в парку, на вулиці, але тільки не в госпіталі...»

8-річний Іван Марченко написав військовим великий лист і намалював малюнок. «Я написав військовим про себе, про свою сім’ю, про те, де я навчаюся. А ще написав, що я думаю, що в кожного з них є своя сім’я, і я всім бажаю, щоб вони пошвидше до неї повернулися. Я хочу, щоб у них кожен день був світлим. Думаю, військові будуть раді, що ми про них пам’ятаємо», – розповів Іван і передав свій малюнок редакції «Дня».

Людей було чимало. За кілька хвилин до завершення акції до столу підійшла жінка, в якій ми впізнали давнього друга і партнера газети «День» – Людмилу Гарарук. Власниця студії ювелірного дизайну, це тієї, яка виготовляє коштовний і унікальний Приз Призів для щорічної Міжнародної фотовиставки «Дня», – Людмила Гарарук сьогодні теж підписала листівку на передову. Напередодні пані Людмила, гортаючи сторінку у Фейсбуку, побачила анонс нашої акції і вирішила відвідати її. Але зовсім забула, коли саме і о котрій охочі передати трішки тепла на фронт збираються у холі кінотеатру «Київ». Забігши за квитками у касу закладу, Людмила Гарарук побачила наш стенд і листівки. Такий збіг обставин її потішив.

«Я насправді прийшла сюди за квитками на оперу, і, на щастя, тут опинилися і ви», – усміхається пані Людмила. «Звичайно, у листівці я написала подяку. А ще – захоплення мужністю і безстрашністю, і побажала хлопцям повертатися живими, тому що такі люди нам тут дуже потрібні. Такі листи і листівки – це духовна підтримка. Тому що воїни повинні розуміти, оскільки в них є певна образа на державу, яка їх не дуже шанує і підтримує, але їх підтримують прості люди – і це дуже важливо. Це духовна підтримка – вона найважливіша, – говорить пані Гарарук. – Коли ми пишемо на листівках такі побажання, це значить, що ми їх тут чекаємо живими. Це значить, що вони тут потрібні. Взагалі у мене зараз існує враження, що нині існують дві паралельні України. Одна – розділяє посади, а інша живе цікавим життям – підтримує армію, організовує благодійні концерти, виставки. Напевне, в нас тепер це буде як змагання двох паралельних світів. Переможе, звичайно, справжній, реальний світ».

Ми вдячні всім, хто долучився до акції і підписав листівки українським військовим. Теплих слів не буває забагато, тож цілком можливим є повтор акції у недалекому майбутньому. Слідкуйте за нашими анонсами на сторінках «Дня», сайті газети та на офіційній сторінці видання у Фейсбуку. Ті, хто з різних причин не зміг потрапити на акцію в кінотеатрі «Київ», мають можливість придбати листівки на сайті «Дня» або в редакції, де їх можна одразу і підписати для наших бійців на сході. Виручені кошти і листівки газета передасть Старобільській громадській організації «Воля» на потреби українських військових.

«ГОЛОВНЕ – ПІДТРИМАТИ ВІЙСЬКОВИЙ ДУХ»

Микола ГВОЗДЬ, пенсіонер, учасник акції:

– Я думаю, що ці побажання важливі, адже головне – підтримати військовий дух, це дає моральну наснагу, тому треба проводити такі заходи. Я регулярно читаю газету «День». Я написав хлопцям, що вони остання наша надії, останні герої. Україна тричі пробувала скинути московське ярмо, але всі ці спроби закінчилися поразками. Але зараз історія нам дала додатковий шанс. За 23 роки ми не збудували міцної держави. Якщо і цей шанс не буде використаний, то, швидше за все, ми опинимося під довічним ярмом тирана Путіна. Тому хлопці - останні серед героїв нашої історії.

«НАШІ ВІЙСЬКОВІ ПОВИННІ РОЗУМІТИ, ЩО ЇХ ПІДТРИМУЄ ВСЯ КРАЇНА»

Ірина, учасниця акції «Дня»:

– Ми щойно зайшли до кінотеатру і побачили вашу акцію. Одразу вирішили долучитися, бо наші військові повинні розуміти, що їх справді підтримує вся країна, і всі ми цінуємо їхню жертву. Але важливо, щоб це розуміли не лише ми. Влада теж повинна робити все для того, щоб військовим було легше воювати. Взагалі, ми з чоловіком часто беремо участь в таких акціях. Зокрема, допомагали пораненим, давали гроші на протези. Я побажала нашим військовим триматися і повертатися додому.

«ВОНИ В НАС – НАЙСИЛЬНІШІ»

Ольга АЛЕЄВА, учасниця акції «Дня»:

– Я дізналася про цю акцію через соцмережу Фейсбук. Я давно хотіла долучитися до цієї ініціативи, бо накопичилося багато думок, хочеться передати їх хлопцям. Я написала від чистого серця, щоб хлопці трималися, що вони в нас найсильніші, що ми молимося за них і чекаємо їх вдома. Наші військові повинні знати, що ми тут не абстрагувалися. Ми розуміємо, що у нас війна і молимося за наших захисників, за їх здоров’я. Думаю, ми переможемо, і заживемо вільно у своїй країні.

«ЇХ ПІДТРИМУЮТЬ І ЧЕКАЮТЬ...»

Ольга КРАСНИК, учасниця акції «Дня»:

– Будь-яка підтримка важлива. Персонально для кожної людини наша підтримка може бути вирішальною. Кожен військовий повинен знати, що його підтримують і чекають. Це дуже впливає на чоловіків, на вияви їхньої мужності та сміливості. Нам, жінкам, подобається стояти за сильною чоловічою спиною, а чоловіки люблять, коли їх цінують. Я написала хлопцям, щоб вони були сміливими і трималися.