«Навіть найбільш технологічні речі, як iPhone, так само прості й примітивні у зображенні, як якісь неолітичні наскельні малюнки», — переконує художник Володимир ЄРШИХІН. Ми розмовляємо, стоячи поруч із його роботою Vertu — на цій картині гаджет класу люкс нагадує африканську маску.

Нещодавно у київській галереї ART 14 відкрилася виставка живопису і графіки Володимира «Відпочинок і розваги». Кінські перегони, засмагання на екзотичних островах, танці до знемоги — на цих роботах сценки із сучасного життя нагадують наскельний живопис.

«ЧАСУ, ЩОБ ЛЮДИНА ЗМІНИЛАСЯ, МИНУЛО ДУЖЕ МАЛО»

«Як сучасна людина відрізняється від первісної? Та ніяк. Ми так само полюємо, їмо, — каже Володимир Єршихін. — На мою думку, ми не надто далеко пішли від предків, та й часу, щоб людина змінилася, минуло дуже мало. Десять чи двадцять тисяч років — люди не змінюються за такий час. Зовнішньо все ускладнюється, стає закритішим, ми інакше одягнені, але людська природа — не думаю, що вона сильно змінилася».

Серія «Відпочинок і розваги» є частиною великого проекту Володимира, що присвячений цінностям суспільства споживання і розповідає про предмети й «ритуали» сучасного життя. Назву серії про розваги взято із журнальних рубрик. Як зауважує митець, у сюжетах немає читання книжок, дружніх бесід і милувань заходом сонця — усі види представленого відпочинку матеріальні й доступні за певну плату. Єршихін іронізує над нашим захопленням «речизмом», але робить це по-доброму.

ЕМОЦІЇ НА ПЕРШОМУ ПЛАНІ

Мистецтвознавець і художник Гліб ВИШЕСЛАВСЬКИЙ зауважує, що ці твори Володимира Єршихіна багатьом нагадають про арт-брют, ташизм і важливу для сучасного мистецтва Заходу течію інформель. Остання сформувалася в Парижі у другій половині 1940-х, її ключова засада полягає в тому, що емоційність та спонтанність митця важливіші за художню довершеність твору.

Такий стиль Володимира Єршихіна сильно відрізняється від того, що він створював у 1990-х, коли його «підхопила» Нова українська хвиля. «У 1990-х Володимир використовував естетику романтизму. Хоч і тоді у нього як у постмодерніста була присутня концептуальна лінія», — коментує Гліб Вишеславський.

«1990-ті — АБСОЛЮТНО НЕ РОМАНТИЧНИЙ ЧАС»

«Для мене це не просто виставка, а спогади про студентське минуле, — зізнається Катерина БОРИСЕНКО, засновниця галереї ART 14. — Ми з Володимиром разом навчалися в Академії мистецтв. То був час, коли в академії ще панували такі настанови, що «художниками ви станете потім, а зараз навчайтеся». Не всі до цього прислуховувались. Наприклад, покоління Нової української хвилі, до якого належать Олександр Гнилицький, Олег Голосій, Юрій Соломко і до якого приєднався Володимир. Але 1990-ті — це непростий час, багато студентів після академії пішли в інші професії. Вони якось перетиналися з мистецтвом, але багато хто став дизайнером, працював у рекламі тощо. У Володимира так само була перерва у мистецтві. Зокрема, він працював над монументальним розписом у Каїрі, працював у анімації і в цей доволі великий період життя практично не писав картин».

Останніми роками зростає інтерес до Нової української хвилі, зокрема до спільноти навколо знаменитого київського сквоту «Паркомуна», що доводять тематичні проекти у PinchukArtCentre, «Мистецькому Арсеналі» та інших визначних місцях культурного життя столиці. «Це відбувається, по-перше, тому, що в київському середовищі міститься певний вакуум, нема про що говорити. Нудно. І вкидають такі безпрограшні теми, — розмірковує Володимир Єршихін. — Виросло нове покоління, якому цікаво дізнатися щось про ті часи. Це покоління бачить усе дуже романтично, і йому дають такий романтизм у вигляді «Паркомуни». Хоча, як на мене, це був абсолютно не романтичний час, доволі важкий. Люди жили доволі жорстко. Але час щось стирає, потрібна саме ідилічна картинка, і ось вона з’явилася».

«У ЦІЙ ТЕМІ МОЖНА ПОТОНУТИ НА ВСЕ ЖИТТЯ»

Після тривалої перерви Володимир повернувся до живопису, що відбувалося непросто, з пошуками нової мови. Проект про наше «первісне» життя затягнув художника, хоч паралельно він розробляє й інші ідеї.

«Я вже багато часу працюю з «первісною» темою. Все думаю: от зараз закінчу, а ні, з’являється щось іще. У цій темі можна потонути на все життя, не знаю, як із цим впоратись, — з посмішкою каже Володимир Єршихін. — Звісно, мені цікава сучасна людина, адже я живу в цьому світі. Люди, ЗМІ, інтернет, усе разом — це наше життя, і мені це цікаво. Я цим живу і «харчуюсь», як інакше».

Відпочити, розважитися ба навіть замислитись про щось серйозне на виставці Володимира Єршихіна можна до 10 листопада.