Автомобільний шлях національного значення України Н20, розташований на території Донецької області (сполученням Слов’янськ — Донецьк — Маріуполь) майже порожній. Капітально відремонтованою напередодні Євро-2012 дорогою у бік в’їзду у Донецьк рухається тільки легковий автомобіль екіпажу волонтерки Анни Домбровської. Через війну на сході країни рух транспорту цим автошляхом є небезпечним для життя, тому «Укравтодор» розробив альтернативні шляхи об’їзду окупованих територій. Але прифронтовим українським містам і селам, які розташовані довкола Н20, допомагає волонтер Анна Домбровська, тому цим автошляхом, лише зрідка зустрічаючи попутні авто, рухається автомобіль із журналістами «Дня» на борту. Машина, трохи «просівши» від навантаження книжками, тиражами газет «День» та «Вісті Донбасу», а також хлібом, упродовж трьох днів об’їхало десятки прифронтових населених пунктів. Напередодні Дня захисника України журналісти нашого видання вирушили у зону АТО, щоби разом з мистецьким волонтерським проектом «МузБат» привітати воїнів зі святом, а з волонтером Анною Домбровською, яка щотижня розвозить на передовій 7 тисяч примірників «Дня» (у такий спосіб медіаволонтер, яка за громадянством є росіянкою, бореться з російською пропагандою на сході України) — дізнатися, в яких умовах живуть люди на «лінії вогню».

Авдіївка, Красногорівка, Новобахмутівка, Новгородське, Кам’янка, Веселе, Верхньоторецьке... Напередодні Дня захисника на сході країни особливо емоційна атмосфера. Сотні людей, з якими вдалося поспілкуватися, добре розуміють, що мир їм може гарантувати лише українська армія. Люди втомилися від війни, мріють про те, щоб ворог перестав обстрілювати їхні домівки. Але, попри десь відсутність води чи мобільного зв’язку, без пошти і сигналу українських телеканалів, з поганим громадським транспортним сполученням, та за десятки кілометрів від лікарень і магазинів — продовжують вірити в мир і спокій. Власне, попри все, продовжують жити.

У ПРИФРОНТОВУ ШКОЛУ НОВОБАХМУТІВКИ ВОЛОНТЕР АННА ДОМБРОВСЬКА ПРИВЕЗЛА СОТНЮ ДИТЯЧИХ УКРАЇНОМОВНИХ КНИГ. І ВІДРАЗУ РОЗПОЧАЛА ЗБІР КНИЖОК ДЛЯ ШКОЛИ СЕЛИЩА ВЕРХНЬОТОРЕЦЬКЕ. ДОЛУЧАЙТЕСЯ!

«Цими днями ми відзначаємо неймовірно важливе свято, особливо актуальне й потрібне воно зараз, у складний для країни час, — День захисника України. Це свято вкотре доводить нам необхідність любити й підтримувати наших воїнів. Тому в цей день ми особливо розуміємо, що треба бути відданими своїй країні. Військові — віддані на фронті, а ви маєте бути сумлінні та віддані у навчанні», — цими словами вчитель математики, бібліотекар Новобахмутівської ЗОШ І—ІІ ступенів Наталія ЧУПРИНА розпочинає відкритий урок патріотичного виховання.

На урок у цей день зібралася вся школа. Тобто, всі 43 учні. У селі Новобахмутівка Донецької області, яке розташоване менш ніж за 6 кілометрів від лінії розмежування, зараз проживає лише 870 осіб. «І це з урахуванням 146 родин, які до нас приїхали — внутрішньо переміщених осіб, у школі навчаються також діти-«переселенці», є навіть дошкільного віку, — окремо наголошує вчителька. — Вже після перших обстрілів та попадань — дуже багато людей кинулись утікати».

НА УРОЦІ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ КОРЕСПОНДЕНТ «ДНЯ» ВІД ІМЕНІ РЕДАКЦІЇ ПОДАРУВАВ ШКІЛЬНІЙ БІБЛІОТЕЦІ НОВИНКУ «КОРОНА, АБО СПАДЩИНА КОРОЛІВСТВА РУСЬКОГО»

Маршрут прифронтовими містами і селами ми розпочали з Новобахмутівки, адже в місцеву школу Анна Домбровська привезла близько 100 дитячих україномовних книжок, а також — газети. А кореспонденти «Дня» — книжкову новинку «Корона, або Спадщина Королівства Руського». Приїзд волонтерки збігся з уроком патріотичного виховання. Діти розповідали віршики, присвячені ЗСУ та українському козацтву, співали пісень й малювали листівки-обереги для військових. Під невеликий і трохи приглушений шум від вибухів десь на околицях. Побачивши зніяковіння кореспондента, Наталія Чуприна прошепотіла на вухо: «Не звертайте уваги, це далеко. Ми постійно чуємо такі вибухи. Як правило, в другій половині дня, після 16.00, починають бомбити сильніше. Але наше село, на щастя, давно оминає». Після цих слів вчителька тричі стукає по дерев’яній парті.

ВІДТЕПЕР У ПРИФРОНТОВОМУ СЕЛІ — СЕРЙОЗНИЙ АРСЕНАЛ «ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ЗБРОЇ» — МАЙЖЕ ВСЯ БІБЛІОТЕКА ГАЗЕТИ «ДЕНЬ»

Урок патріотичного виховання пройшов душевно і щиро. До слова навіть запросили виступати журналістів «Дня», адже приїзд гостей, зокрема зі столиці, та ще й з подарунками — тут вкрай рідкісне явище. «Я знаю, що День захисника України відзначають на Покрову. Раніше Богородиця захищала українських козаків, а зараз — наших військових, — говорить 13-літня Софійка, і першою до рук бере новинку «Дня», книжку «Корона, або Спадщина Королівства Руського». — Така велика книжка. Але коли ще трохи підросту, то я обов’язково її прочитаю». Звісно, новинка «Дня», яку фактично відразу після виходу та презентації на Форумі видавців у Львові за участі відомих істориків, філософів, журналістів... ми привезли у прифронтове село — великою мірою несе символічну роль єднання країни. І, безумовно, є книгою «на виріст» для школярів. Але важливою, і обов’язковою для прочитання.» В цей час, поруч зі школою, у дитячому садочку, з десяток наймолодших новобахмутівців проводили репетицію вечірнього концерту, на який збереться чимало односельців. В образі маленьких козаків і козачок діти прекрасно виконали кілька народних танців. Такі святкування проходили в більшості прифронтових населених пунктах — у школах, бібліотеках, Будинках культури, на центральних площах від сотень до тисяч мешканців зони АТО вийшли на святкування Дня захисника. Декому — пощастило більше. Приїхали відомі музиканти. У селищі Новгородське, що за 7 кілометрів від лінії розмежування, відбувся великий концерт мистецького волонтерського об’єднання «МузБат». Тисячі односельців зібралися в центрі селища, в Будинку культури, щоб послухати концерт і привітати захисників. За участі Сергія Файфури, гуртів «Брати Станіслава», «Друже Музико», Fata Morgana UA, TaRuta й інших пройшли виступи в Авдіївці та Покровську. У невеликому ж селі Новобахмутівка святкування люди організували самі собі.

— Наші діти «загартовані» війною. Минулого року, після чергового потужного обстрілу села, коли снаряди падали менш як 500 метрів від школи, я забігла заховатися в дитячий садок. Бачу, а там, буквально за лічені хвилини, всі дітки дуже швидко забігли в туалет (найбільш захищене місце), і полягали на землю. Так само і в школі. Це вже злагоджені й відтреновані заходи безпеки в разі обстрілів, — говорить директор школи Галина ПАВЛОВСЬКА. — Дякую «Дню» й Анні Домбровській за книжки. У школі навчається лише 43 дитини, але це не означає, що про них можна забувати. Знаєте, до вас я навіть не можу згадати, коли нам востаннє привозили нові книги й поповнювали бібліотечний фонд. Взагалі, за списком, у нас 5800 книжок, з урахуванням підручників. Але, розумієте, є чимало книг, які просто не встигли списати. Там всілякі про Леніна, Маркса, СРСР, любов до Росії... Ми їх давно заховали і не показуємо дітям. З 17 жовтня у нас починаються канікули. І діти вже зараз, просто на канікули, розібрали ваші книжки, щоб дома читати. ...Ви не можете уявити, як страшно, коли були попадання в село, і в школу. Але життя триває. І ми не занепадаємо духом, особливо, коли відчуваємо підтримку волонтерів. Також до нас приїжджають психологи раз на два тижні. Займаються не лише з дітьми, а й з вчителями. Дорослим, часто, теж потрібна допомога.

У СЕРЕДИНІ ВЕРЕСНЯ В АВДІЇВЦІ ВІДКРИЛИ МЕМОРІАЛ УКРАЇНСЬКИМ БІЙЦЯМ, ЯКІ ЗАГИНУЛИ, ЗАХИЩАЮЧИ ПРОМЗОНУ. ВІДТОДІ — ТАМ ЗАВЖДИ СВІЖІ КВІТИ

Коли обстріли села активізуються — навчальний процес зі стін школи переноситься у домівки дітей. «Ми тоді займаємось із дітьми дистанційно — двічі в школі, і тричі — по домівках. Так було в 2014 році, й кілька тижнів у лютому 2015-го. Ми давали домашні завдання, приходили і контролювали виконання, — додає директор школи. — У те, що нам привезуть нові книги, важко було повірити. Ми багато просимо про допомогу, але мало що отримуємо. І тут, коли Анна спочатку привезла нам газети, потім передала від головного редактора «Дня» частину Бібліотеки видання, ми сказали, що конче бракує також дитячих книг. Минає буквально кілька днів, і Аня телефонує: ми до вас їдемо».

Окрема гордість школи, про яку говорить директор, це краєзнавчий музей, який нараховує 9,5 тис. експонатів. «Коли після чергових обстрілів протік дах школи, постало питання ремонту і якісного оновлення музею школи. Почали реорганізовувати експозицію — хтось приніс шмати дореволюційної черепиці, хтось раритетні монети і книги, фотографії, робітничі сільськогосподарські вироби, — пригадує Наталія Чуприна. — А коли глянули, що бракує експонатів новітньої історії, про нинішню боротьбу за незалежність, війну з Росією, звернулися по допомогу».

«Музею бракувало актуальних експонатів. Ми вирішили не передавати незрозумілий метал війни, різні «чужі» осколки, а натомість знайшли саперів, які звільняли від небезпечних знахідок саме це село, і попросили передати смертоносний метал не звідкілясь, а саме реально з околиць цього села. Це буде важливий, справжній експонат новітньої історії краю, який передали до музею самі ж сапери. І цю, здавалося б маленьку історію маленького села, треба знати і вшановувати, бо ж це, по суті, фрагмент новітньої історії всієї України, — говорить Анна Домбровська. — Ми й надалі будемо продовжувати доставляти в прифронтові міста і села «День». Де є українська преса, там є Україна. А також — будемо привозити у школи книги. Цього разу дитячі книжки надіслали жителі Києва, Вишгорода, Рівного, Івано-Франківська та Львова, а також бійці однієї з бригад ВСУ, частину книг передала редакція газети «День». Відразу після канікул планую доставити книги в школу селища Верхньоторецьке. У прифронтових школах і дитячих садках не вистачає, передовсім, дитячих книг українською мовою. Потрібні дитячі казки, художня література (класична і сучасна), словники, енциклопедії і букварі. (Якщо у читачів «Дня» є можливість поділитися книгами або купити нові, надсилайте їх «Новою поштою», в місто Українськ (Донецька область), відділення 1, тел. 0676972593, В’ячеслав Казаков (оплата посилки за рахунок відправника). — Редакція).

Після Новобахмутівки, кореспонденти «Дня» разом із волонтеркою Анною Домбровською об’їхали десяток прифронтових міст і сіл, розповсюджуючи газету, достявляючи людям хліб та цікавлячись, в яких умовах вони продовжують жити буквально на лінії фронту. Невдовзі у «Дні» вийде серія репортажів зі сходу, зокрема про село, розділене війною, — Верхньоторецьке та крайнє українське село Кам’янку, де живе менш ніж сто людей, і від якого лише в кількастах метрах проходить лінія фронту. А далі — тимчамово не-Україна.