За традицією, наприкінці року, у Центральному Будинку художника демонструється наймасштабніша всеукраїнська Різдвяна виставка. Живопис, графіка, скульптура, твори декоративно-прикладного цеху - все різноманіття «образотворчого мистецтва», зазвичай, ледве вміщує третій поверх знаменитого Будинку на Львівській площі у Києві. Цьогоріч, кількість учасників перевищила 400!

- Всього подавали заявки понад три  тис. художників, - розповів «Дню» директор Дирекції виставок Національної спілки художників України Ігор ВОЛОЩУК,  – але ми відбирали кращих із  найкращих. До нас потрапляють за якістю, а не «по зв’язках» (роботи не тільки членів Спілки).

Виставки цікаві, передусім, як найпоказовіші «оглядини» вітчизняного файн-арту. До речі, будь-який великий виставковий проект у Будинку художника – це, перш за все, найвеличніший «ярмарок» салонного (у доброму сенсі) інтер’єрного живопису та скульптури. Тут  можна побачити картини й інші твори, здатні прикрасити життя.  Втім, очікувати від «Салонів» помітних творчих відкриттів, швидше за все, не варто. Натомість, завдяки таким підсумковим всеукраїнським художнім зборам, отримуєш якнайповніше уявлення про «середній рівень» сучасного мистецтва по країні. А ще - про сьогоденну кон’юнктуру. Тобто, про те, що саме, на думку як самих художників, так і Дирекції виставок НСХУ, найкраще зараз продається.

Зимовий класичний, або ж імпресіоністичний, пейзаж, зі снігами, у яких відображається синє-синє небо, - ось який жанр, як видається, є найзатребуванішим у вітчизняних покупців сьогодні. До нього найчастіше звертаються художники. Спокою, самозаглиблення, «розумного й вічного» хоче? Напевно. Жодної ознаки на виставці – політики (а ще у 2013 - 2014 рр. сюжетних картин про АТО чи про Майдан, та навіть плакатів, на Різдво у Будинку художника вистачало)…Скільки не малювали за часів Президента В.Ющенка – калини, гетьманів та Трипілля, а за В. Януковича – сучасних трударів, шахтарів, або ж церкви та сивобородих ченців, «держава» все одно не квапиться «закуповувати» ці ідеологічно вірні зображення. Отже, «ринок», а разом із ним добре написаний реалістичний аполітичний пейзаж, на якому «відпочиває око», переміг будь-яке інше соціальне замовлення, будь-яку ідеологію.

Цього року на Різдвяній виставці помітно поменшало і «солоденьких» картин-«поштових листівок» із янголами, котиками, новорічними ялинками та іншим. Та це, напевно – заслуга ще й відбіркової комісії Дирекції виставок НСХУ. Натомість, вистачає типових сільських краєвидів: гуси, коні,  кози, здається, стали «героями» багатьох живописних творів. Романтики додають і карпатські гори – ще один одвічний ТОП вітчизняного живопису. Проте, більш розповсюджений «географічно» рівнинний краєвид ( зокрема, рідний багатьом художникам - «спілчанам» Седнів), здається, за кількістю творів цього разу переміг український Хайленд. Кримські ж гори, на жаль, українські митці зараз малюють, хіба що, з пам’яті  і  нечасто…

- Цього року, - розповідає І.Волощук, - з організацією Різдвяної виставки нам допоміг Департамент культури Київської міської державної адміністрації. Мистецька акція увійшла до офіційної програми святкових заходів КМДА. Завдяки міському фінансуванню, ми навіть випустимо альбом-каталог із творами експозиції. В цілому ж Будинок художника виживає своїми силами і за мізерні кошти. Але – тримається! Ми раді, що маємо змогу «нести культуру у маси»…

Виставку можна побачити до 14 січня.