Ще наприкінці 1980-х вернісажами на Андріївському починали відзначати День Києва. Чотири роки тому, теж у вересні, на узвозі відбувся «перший туристичний фестиваль», поєднаний зі святом вулиці. Цього року за підтримки міської та районної адміністрації за свято взялася інша команда — громадська організація «Андріївський узвіз». Організатори зазначили, що дату створення вулиці ніхто не знає, а для святкування обрали саме 9 вересня, тому що в цей день були закладені перші цеглини Андріївської церкви.

ХАОТИЧНИЙ МІКС

Друга неділя вересня видалася похмурою та прохолодною, надвечір розпочався дрібний затяжний дощ. Але непривітна погода не завадила киянам привітати іменинника. Дорослі і діти, молодь із собаками та матусі з візочками, ошатні пані, допитливі та усміхнені іноземці — легко було розгубитись у цьому броунівському русі. 

Попри все, людський потік вправно оминав розставлені посеред вулиці ятки з різноманітним крамом — від сумок і вишиванок до блокнотів, мила і цукерок. Продавці, які роками торгують сувенірами на Андріївському, видавалися аж надто спокійними. Навіть святковий наплив туристів не заважав їм пити чай, грати в нарди чи обговорювати останні новини. 

У натовпі гостей виділялися актори, що на цей день перевтілилися у жителів узвозу зразка позаминулого століття. Театр на Подолі та театр «Колесо» запрошували до себе за лаштунки на екскурсії, пропонували вистави всередині та поза своїми приміщеннями. Не залишилися осторонь і музеї, які активно закликали гостей свята зазирнути в минуле Андріївського узвозу та повсякденність пов’язаних із ним людей.

Звичайно, день народження «головної туристичної вулиці столиці» не міг обійтись без екскурсій. Свої маршрути запропонували фахівці Музею однієї вулиці, гіди «Интересного Киева» та Київського КОДу, і навіть Чоловіча хорова капела імені Ревуцького! Найсміливіші гості ще до початку свята реєструвалися на участь у пізнавальному квесті принадами вулиці від організаторів. До програми включили і літературні заходи, майстер-класи для дітей, гастрономічні спецпропозиції. Ті, кому вдалося знайти у закутках ярмарку астролога, ворожок та віщунів, отримували пророцтва на майбутнє за допомогою рун, карт Таро та іншого магічного приладдя.

Тон і ритм святу задавала музика. На узвозі обладнали кілька невеличких майданчиків для виступів музикантів, тож мелодії, вірші та речитативи різними мовами лунали ледь не з кожного кутка. Кульмінацією став концерт просто неба симфонічного оркестру Національної оперети України під орудою диригентки Оксани Мадараш. Шикарною декорацією для виступу стала Андріївська церква, біля підніжжя якої сиділи музиканти. Враховуючи розташування храму та вулиці, здавалося, що вальси і польки Йоганна Штрауса, уривки з оперет Жака Оффенбаха та ліричні мелодії Платона Майбороди линуть з неба.

СУСІДСЬКІ ВЕЧІРКИ

За межами узвозу ненабагато тихіше, проте людей значно менше. Крутезні сходи до Замкової гори та майданчика біля Замку Річарда подолати до снаги далеко не всім, тож втомлені від святкового гамору та хаосу звертають на сусідню Воздвиженку. Чотири роки тому, під час схожого туристичного фестивалю, цей район ще був мертвим. Сьогодні тут масово відкриваються кафе та бари, магазини і галереї, але бурхливе життя все одно тікає з «пряникових будиночків» на Вали та Контрактову площу, разом з офісними працівниками.

Місцевий бізнес ще не згуртувався для проведення спільного представлення району киянам, але їм є з кого брати приклад. Тільки цього літа відбулися два гучних вуличних свята. Перше, яким надихалися організатори Дня народження Андріївського, — свято вулиці Костьольної. Вчетверте місцеві ресторани та посольства об’єдналися для просування франкофонної культури, запросивши на свою сцену артистів, а на перекриту проїжджу частину — тих же хенд-мейд майстрів. Місяць по тому на Рейтарській, де «живуть» дуже різні бізнеси, відбулася «Район #1 Block Party». На цій вечірці організатори прагнули не лише познайомити киян зі своєю діяльністю і розважити молодь у вихідний, а й довести, що за умов дружнього сусідського середовища звичайний район може дати набагато більше в плані розваг, аніж безликий торговельний центр.

«Формат вуличного свята доволі корисний, і не лише з погляду туристичних потоків, — зауважує Григорій МЕЛЬНИЧУК, співкоординатор Ради з урбаністики Києва. — Це чудова ідея — об’єднати мешканців із місцевим бізнесом та культурними ініціативами. Локальним резидентам завжди є що показати, і Андріївський узвіз — не виняток».

Можливо, для успішного продовження святкової історії Андріївського до концепції слід додати вагомі змістові елементи. Наприклад, розваги на Костьольній вулиці поєднуються з освітніми заходами, плюс відвідувачі можуть зануритись у міжнародний контекст і познайомитись із культурою франкомовних країн. Організатори вечірки на Рейтарській пообіцяли спрямувати частину виручки на благоустрій свого «спільного» дому. За таких умов відвідувачі не просто приходитимуть за розвагами, а відчуватимуть себе частиною великої спільноти, яка дбає про місто, а отже, ставитимуться до його окрас відповідальніше.