Не кожен містянин має дачу, тож міські садки, клумби біля дому та імпровізовані грядки в офісах — хороший спосіб реалізувати свій потяг до садівництва. Ця тенденція потроху нарощує свою популярність у мегаполісах. Цікаво, що дещо подібне ще кілька століть тому впроваджувалося... ченцями, котрі створювали при своїх обителях садки й городи.

Працівники Національного заповідника «Софія Київська» вирішили привернути увагу до малодослідженої сакрально-ландшафтної архітектури України і Західної Європи від Середньовіччя до раннього Нового часу. Спільно з колегами із кількох київських музеїв, Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського та Інституту ботаніки НАН України вони створили виставку «Монастирські сади». Її експонати — від гравюр і раритетних книг до гербаріїв та аптекарського посуду — демонструють, що такі насадження мали не тільки естетичне і практичне, а й релігійно-філософське значення.

БІБЛІЙНІ КАНОНИ

Монастирські сади колись називали «вертоградами» чи «веридарами». Для ченців це було земним образом втраченого раю. Тож і композиційні рішення, і вибір рослин були продиктовані релігійно-філософськими міркуваннями. Біблійні сюжети надихали на творчість не тільки садівників, а й митців. На виставці представлені західноєвропейські гравюри XVIII ст. із фондів Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Вони зображують Богородицю та маленького Ісуса посеред райського саду та вигнання Адама і Єви звідти.

На жаль, до нашого часу сади київських монастирів не збереглися. Ми можемо вивчати їхній вигляд лише за планами та малюнками. Так, відвідувачі можуть роздивитися креслення Кирилівського та Софійського монастирів, зроблені Іваном Ушаковим наприкінці XVII ст., плани Києво-Печерського монастиря з «Тератургіми» Атанасія Кальнофойського та схему території навколо Софії Київської авторства першого головного архітектора Києва Андрія Меленського.

Музейники розповідають, що в XVII — XVIII ст. на території Софії Київської був розташований чоловічий монастир, який мав власний сад між митрополичим палацом та в’їзною брамою. Зі спогадів учнів братського училища, тут росли смачні груші та яблука, якими спудеї не раз підживлювалися. За словами працівників заповідника, потроху втілюється в життя проект відродження цих насаджень, який доповнить збережений архітектурний ансамбль XVIII ст.

Монастирські сади стали підґрунтям для паркового буму на початку Нового часу. Саме завдяки напрацюванням ченців сформувалися канони ландшафтної архітектури пізнього ренесансу та бароко. Парки доповнювали палацові комплекси, створювали красивий та комфортний простір для прогулянок. Особливим розмахом вирізнялися славнозвісні «версальські» сади, які оточували замки та палаци як у Парижі, так і в інших французьких містах.

Музей Ханенків надав для виставки кілька гравюр із великої колекції тематичних альбомів. На них — детальні плани згаданих садів, створені в XVII ст. Є зображення Версаля — оранжерея, мисливський двір та план королівського городу, поруч — сади абатства Сент-Бертен та Картезіанського монастиря, сади Бургундського замку, палаців Фонтенбло та Шантійї.

ФРУКТИ Й ЛІКИ

Ченці, котрі працювали з рослинами, мали і практичну користь зі своїх насаджень. Наприклад, братія Києво-Печерського монастиря у своїх садах вирощувала не тільки яблука, груші, сливи, а й виноград, із якого потім робили вино і настоянки. Грядки лікарських рослин у монастирських садах стали поштовхом для створення невеликих городів при аптеках, які існували в Україні вже у XVII — XVIII ст.

У вітринах виставки можна побачити і живі лікарські рослини з ґрунтом, і різноманітні гербарії та ботанічні книжки. Бібліотека Вернадського та Інститут ботаніки надали для експозиції праці Нестора Максимовича-Амбодика, впорядковані наприкінці XVIII ст., «Садівництво» ченця Києво-Печерського монастиря Іларіона (1826 р.), польський «Зільник» XVIII — ХІХ ст. з описами 286 рослин, гербарій зі зразками флори XVIII ст.

Також відвідувачі можуть оглянути частину колекції французького дослідника Жана Жілібера, який працював у Парижі, Ліоні, Тулузі, Гродно та Вільно. Це своєрідний клубок зв’язків між державами, оскільки в його гербаріях поєднані зразки рослин із ботанічних садів Європи. Є тут зразки і екзотичних, і лікарських рослин із медичних городів.

До речі, на виставці представлений також посуд із гутного скла та глеки для запарювання трав, які використовувалися в аптеках. На додачу до них науково-природничий музей пропонує відвідувачам дієві рецепти, якими лікувалися наші предки. Наприклад, проти грипу вони використовували настій трави багна болотного, підбілу та алтеї у пропорції 1:2:2, а вітаміни черпали із суміші чебрецю, звіробою та листя чорної смородини, суниці або малини (пропорція 2:1:3). Для приготування цих чаїв потрібно залити дві ложки суміші 200 мл окропу. Охоче споживали наші предки й морс із горобини (для однієї порції — 40 подрібнених ягід та 200 мл окропу). Після кількох годин настоювання його проціджували, підсолоджували і подавали до столу.

Виставку «Монастирські сади» можна оглянути у виставкових залах «Брами Заборовського» у Софії Київській до 26 серпня.