На донецькій фан-зоні не було де і яблуку впасти. Уболівальники стояли по всій території майданчика, сиділи на газоні. На старий стадіон «Шахтар» прийшли дійсно тисячі і тисячі людей. Стільки ж прийшло у Харкові, у Львові, Запоріжжі… Всі ці люди були єдиним цілим. Коли українці атакували в першому таймі, коли пропустили гол, коли відновили нічию і коли забили другий вирішальний м’яч. Всі – жовто-сині, всі співали «Україно - вперед!». Під час перерви всі разом плескали у долоні під час неймовірного салюту. Під час салюту на честь кожного голу українців! А наприкінці матчу всім майданчиком співали гімн України. Це було справжнє єднання, не тільки однієї фан-зони, а усіх. Президента, який вистрибнув з місця під час голу, власників авто з прапорами, які невгамовно сигналили після матчу, і малого з київського стадіону, реакція якого облетіла увесь Інтернет. «Мене обійняло більше п’ятидесяти людей у місті» - написав у Твіттері львів’янин Роман.

Збірна зробила те, що ніхто до них не міг зробити – вона об’єднала країну. Ця перемога була не над шведами, а над нами. Ще тиждень тому Україна говорила про мовний аспект, який знов почав ділити людей на одних та інших. Перемога збірної дала зрозуміти те, що кожен українець, не зважаючи на те, якою мовою він говорить із сусідами, зрештою співає гімн українською. А це означає, що серце в них у всіх українське. Це хороший початок для того, щоб владі хоч якось реабілітуватись перед людьми. Їм не потрібно висувати законопроекти, краще заморозити свої передвиборчі обіцянки і дивитись футбол. Звісно, гра не виправить тих помилок, які були зроблені. Проте вона дасть змогу принаймні змінити ставлення до можновладців. Забезпечивши чемпіонат на високому рівні, давши можливість великого єднання і дотримування цих стандартів, може стати гарною крапкою для цього уряду. Не спекулювання темами мови, не спекулювання темами опозиції, а справжнє свято, з хорошою організацією від самого свого початку і гімнів перших країн-учасниць до фінального свистка фінального матчу.