27 вересня християни східного обряду відзначають Свято Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього. Це одне з найбільших свят християнського календаря. Походить з першої половини IV століття, коли в Єрусалимі було знайдено хрест, на якому розіп’яли Ісуса Христа. Суть свята в тому, щоби прославити добровільну жертву, принесену Богом заради спасіння людства, – розп’яття Сина Божого, Ісуса Христа.

…311 року перед вирішальною битвою за престол римський імператор Костянтин І Великий побачив на небі хрест з написом: «Цим перемагай!». Згодом уві сні йому явився Ісус Христос і наказав зробити військовий прапор з таким хрестом. Костянтин виконав наказ і переміг свого ворога Максенція.

323 року, коли Костянтин став одноосібним правителем Римської імперії, він вирішив знайти головну святиню християн, для чого направив до Єрусалима свою матір – царицю Олену.

Олена знайшла не один – три хрести. Щоби зрозуміти, який з них животворний, єпископ Єрусалимський Макарій наказав по черзі прикладати хрести до мерця. Після прикладання до третього покійник ожив.

Тоді імператор звелів спорудити в Єрусалимі величний храм на честь Воскресіння Христового. Божий дім будували 10 років. Освятили 26 вересня 335-го. А наступного дня, 27 вересня, відбулося святкування на честь Воздвиження Хреста Господнього...

У народі це свято називають Здвиженням. Примовляють, що «на Здвиження земля движеться ближче до зими», і це означає, що від цього часу настають холодні дні й птахи відлітають до вирію. 

Напевно, варто цього дня піти Національного музею ім. Андрея Шептицького (проспект Свободи, 20), щоби побачити у постійній експозиції три унікальні ікони Воздвиження Чесного Хреста, про які «Дню» розповіла завідувач відділу давньоукраїнського мистецтва Марія Гелитович. «Всі вони – знакові, бо відображають певні етапи формування іконографії цього сюжету», – говорить науковець.

Спочатку роздивляємося найдавнішу в Україні, першої третини XV століття, ікону. Походить образ із церкви Воздвиження Чесного Хреста села Здвижень (тепер територія Польщі – гміна Вільшаниця Ліського повіту Підкарпатського воєводства).

Надійшла ікона до експозиції з експедиції відомого українського мистецтвознавця Михайла Драгана (1899 – 1952). Передана до НМЛ зі збірки розформованого 1939 року  Музею богословської  академії у Львові.

«Ця ікона унікальна тим, що за своєю композицію відрізняється від усіх інших, тому що вона, крім центрального зображення, власне, про возвеличення Хреста Господнього, має обабіч і внизу сценки, в яких розказується про останні дні життя Христа, і богословські символи, де бачимо Пресвяту Трійцю, – розповідає Марія Гелитович. – Ця ікона позначена дуже витонченою манерою письма, мініатюрністю. У сценках – «В'їзд до Єрусалима», «Старозавітна Трійця»,  «Преображення», «Зіслання Святого Духа», «Розп'яття Христа», «Зняття з хреста», «Покладення до гробу», «Оплакування», «Зішестя в ад», «Вознесіння», «Хрещення Господнє», «Різдво Господнє». Такі сюжети, як «Старозавітна Трійця», «Різдво Господнє», «Хрещення Господнє», з'являються тут уперше в українському іконописі».

Далі науковець показує ікону другої половини XVII століття зі села Ситихів, що у Жовківському районі на Львівщині. «Ікона унікальна, і на неї дослідники завжди звертали особливу увагу, – говорить музейниця. – Можливо, на ній зображено короля Собеського і його дружину Марію (Марисеньку). Бачимо на іконі й хор, який співає з нот. Хористи – різного віку. Також бачимо дітей. Напевно, то чиясь родина… Кожен із зображених має свій характер. Всі вони цікаво одягнені. Також цікаві зачіски, вирази облич… Тобто історичні події, які відбулися, і події того часу, коли була намальована ікона, перетинаються. На жаль, ікона дуже понищена, має багато втраті… Видно, що замовник був багатою людиною, бо є золочення. І це – дуже характерна ікона для свого часу. Автор невідомий. Колись були припущення про авторство Івана Рутковича, але навряд чи… Можливо, це якась львівська малярська майстерня…».

Також Марія Гелитович показує храмову ікону Воздвиження Чесного Хреста знаменитого майстра-ченця Йова Кондзелевича з іконостасу скиту Манявського. Принагідно додам, що видатна пам'ятка українського мистецтва – іконостас 1698 – 1705 років, створений за авторством православного ієромонаха Йова Кондзелевича для церкви Воздвиження Чесного Хреста скиту Манявського, посів своє місце у постійній експозиції Національного музею ім. Андрея Шептицького тільки-но п’ять років тому – 2013-го.

«Ця ікона унікальна своєю іконографією, тому що, крім Хреста зі знаряддями страстей і персонажів, які зображені на першому плані (Костянтин і Олена, єрусалимські патріархи), можливо, є конкретні історичні особистості, – говорить науковець. – Ми не можемо стверджувати, але припускаємо, що на цій іконі можуть бути зображені представники київського духовенства.  Також бачимо на цій іконі сім святих Таїнств – ікона має дидактичне значення. Тут є «Хрещення немовлятка», «Миропомазання», «Євхаристія (причастя святих тайн)», «Сповідь (покаяння)»,  «Супружество (вінчання)», «Оливопомазання», «Священство (рукопокладення)». Також тут є більші сценки розп'яття і зняття з хреста, що стосується, власне, Страсної тематики. І в цих, бічних, площинах обрамлення є історії хреста, починаючи від Адама і Єви, – дерево хресне, вигнання з раю, змій у пустелі, Іван-Хреститель, розбійник, який покаявся на хресті, ангели... Ця ікона дуже цікава за своєю композицією, бо подібного годі знайти. А ще вгорі маємо так званий плат Вероніки – хустку жінки, яка витерла з обличчя Христа, що йшов Хресною дорогою, кров і піт… Ця храмова ікона дуже майстерно виконана. Тут все є – і глибина простору, і рельєф».

«День» уже розповідав про те, що у Національному музеї зараз демонструють виставку образів риботицьких майстрів (1670 – 1750-ті рр.), у творах яких закладені початки того напряму ікономалярства, що його називають народним (див. публікацію «Малювали доступно для вірних» у №157 від 4 вересня 2018). У цій масштабній (107 ікон) експозиції також є образ, присвячений Воздвиженню Чесного Хреста. «От бачите, як працюють народні майстри – вони вже зовсім спрощують ту схему, – говорить Марія Гелитович. –  Тут, на відміну від інших ікон, хрестик є зовсім маленький! А диякони, що стоять обабіч, ще й руки підтримують єпископу, щоби не змучився тримати цей хрест. Дійство начебто відбувається у церкві, бо бачимо інтер’єр. А Костянтин і Олена зображені в українській манері (зверніть увагу на запаску, народну сорочку). На іконі бачимо не одну – дві короновані особи… Дуже стриманою є кольорова гама. Ікона добре збережена». 

Насамкінець повторю, що ікони Воздвиження Чесного Хреста першої третини XV століття зі села Здвижень, другої половини XVII століття зі села Ситихів та Йова Кондзелевича з іконостасу скиту Манявського 1698 – 1705 років є в постійній експозиції Національного музею ім. Андрея Шептицького.  Тобто їх можна оглянути в будь-який час.

Якщо ж зацікавила ікона з виставки риботицьких майстрів, мусите поквапитися – експозиція чинна до свята Покрови Пресвятої Богородиці (14 жовтня).