25 квітня, напередодні тридцятої річниці чорнобильської катастрофи, у Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського відкрилася оновлена постійно діюча експозиція, присвячена аварії на Чорнобильській атомній електростанції. На заході також презентували  проект «Чорнобиль 30. Книга слави і пам’яті». На подію завітали колишні ліквідатори, школярі, пересічні полтавці, представники влади.

Голова Полтавської обласної державної адміністрації Валерій Головко виразив слова подяки  ліквідаторам аварії на ЧАЕС, які поклали своє здоров’я, рятуючи людей, і закликав присутніх пам’ятати про загиблих у цій масштабній катастрофі.

Історик, архівіст, краєзнавець та упорядник видання  Тарас Пустовіт розповів, що документальна книга загальним обсягом понад тисячу сторінок зібрала у собі реальні факти,  спогади учасників тих подій та іншу інформацію про ліквідаторів із Полтавщини. «У своїй статті я намагався систематизувати весь обсяг інформації, який стосувався участі   полтавців у чорнобильських подіях. Матеріал з цього приводу є, він в архівах, у періодичних виданнях, але треба було докласти зусиль, щоб його виявити, щоб викласти інформацію у зрозумілій формі. У моїй публікації є розповіді пожежників, працівників МВС, військовослужбовців. Я робив аналіз того, які підприємства брали найактивнішу участь у спорудженні селищ для переселенців-чорнобильців, як область мобілізовувала всі сили, щоб провести оздоровчі програми для дітей з Київської області. Практично з 1986 і до середини 90-х років наш регіон щорічно приймав велику кількість дітей  з Києва та області. Увесь цей інформаційний масив представлений у книжці. Ми намагалися всебічно висвітлити тему, тому у розділ «Документи» увійшли матеріали Державного архіву Полтавської області, СБУ, партійних органів». Мовою документів Тарас Павлович підтвердив, що навіть вище керівництво не розуміло всього того масштабу трагедії: «У той час була тоталітарна система, яка намагалася зробити так, щоб люди знали якнайменше,  тому деякий час справжня інформація не оприлюднювалася. Разом з тим в області робилося дуже багато: перевірявся транспорт, здійснювалося медичне обстеження дітей, споруджувалися містечка для чорнобильців. А те, що система робила не все, – це дійсно правда. І про це потрібно говорити. Кричущим є те, що найважчу роботу доводилося робити військовослужбовцям, які транспортували на ношах радіаційну землю і вантажили все вручну. Держава, що запускала кораблі, не могла розв’язати найелементарніші питання. Все робилося за рахунок простих людей, які не усвідомлювали небезпеки».

На презентації усім присутнім також продемонстрували документальний фільм виробництва ТРК «Лтава» «Під зіркою Полин. 30 років потому».