«Диви, як класно зловив Микола Тимченко, це фотокор газети «День», на фоні, з дозволу сказати, сучасної архітектури, Лавру», – звертається молодий чоловік до двох своїх друзів, проводячи їм своєрідну екскурсію фотовиставкою «Дня». Сьогодні – перший день її роботи в Українському домі (вул. Хрещатик, 2), і сюди охоче приходять і подружні пари, і друзі, і родини з дітьми. І навіть герої наших світлин, як-от молода київська медик, котра прийшла «подивитися на себе» разом із чоловіком. «Дуже цікаві знімки», – ділиться її супутник. Інші гості, подружня пара зрілого віку, не можуть стримати сліз, ділячись емоціями від фото. «Надзвичайні враження, особливо серія «Серце» Івана Любиш-Кірдея», – говорить чоловік. А його дружина наголошує: «Це дуже важлива виставка, сюди треба водити екскурсії зі шкіл і розповідати дітям про все це, що є в нашому сучасному житті». «Водити в обов’язковому порядку!», – додає її супутник.

Відвідувачів вражають і на тривалий час «утримують» біля себе не лише майже 300 світлин учасників і призерів ХХІІІ Міжнародного фотоконкурсу «Дня». Вони охоче зупиняються і розмірковують, пригадують минуле і його діячів біля розділу найкращих робіт фотоконкурсу «Дня» за всі роки його історії, починаючи з 1998-го. «Всі фотографії чудові, вони просто спонукають згадати всі ті події. Усе схоплено дуже талановито, деякі фото аж беруть за серце. Дуже вдячна людям, які над цим працюють», – зокрема каже пані Зінаїда Калениченко. «І пані Ларисі Івшиній персонально, – додає Ірина Олійник. – Люблю і поважаю газету «День».

Павло Щербак, переселенець із Донецька, офіцер запасу, ділиться враженням не тільки від фото, а й недавнього відеоінтерв’ю головної редакторки «Дня»: «Мені дуже сподобалася її фраза про те, що перед тим, як здобути щось своє, треба відмовитися від того, що не твоє».

«Вражають історичні ракурси на ваших фото, – говорить пан Павло про розділ the best of the best. – Мені дуже сподобалася робота «Луганчанка». Цікаво, як склалася доля дітей на цьому фото? Усе, що зараз відбувається на тих територіях, я переживаю на собі, там лишилися мої родичі. Є серед цих фото і марш шахтарів – а в мене і батько, і дід були шахтарями. Дуже різні фото, є тут і політичні персонажі, які мені взагалі не подобаються, зокрема дуже влучне фото «Половина бюджету». На конкурсних знімках Павла Щербака вразила тема війни, особливо серія «Цілісність» Зої Шу, та тема ковіду. А ще у вас є особливий майстер миттєвого сюжету Микола Тимченко. Феноменальна здібність знаходити сюжети, здається, з нічого. Передам йому велику подяку. Вітаю всю редакцію і пані Ларису особисто!».

«Раджу всім не один раз прийти на виставку, бо всі, хто бере у ній участь, це дійсно талановиті люди. Це справді мистецтво фотографії. До нього треба ставитися з великою повагою, учитися дивитися, намагатися зрозуміти. Мені дуже сподобалася цитата Євгена Кириловича Марчука, що у фото треба шукати зміст, а може, навіть підтекст», – підсумовує гість фотовиставки «Дня». Варто дослухатися! Чекаємо вас в Українському домі до 6 лютого влючно.

ВРАЖЕННЯ

«КРАЩІ З КРАЩИХ»

Ольга СТЕЛЬМАШЕВСЬКА, директор PR-агенції «Дель Арте», голова експертної ради всеукраїнського театрального фестивалю-премії «ГРА»:

– Є у нашому житті, слава богу, певні стабільні і дуже надійні речі. Як-от фотовиставка і фотоконкурс газети «День». Цього року вже 23-й, а недавно виповнилося 25 років самій газеті і наразі відзначається 25-річчя головного редакторства Лариси Івшиної.

З перших років існування газети я є її постійною читачкою, згодом дописувачкою і прихильницею фотовиставок, які намагаюся ніколи не пропускати. Саме там, у цих фото – наша країна, її подих, миттєвості щастя і тривог, події, обличчя, сенси, історії, час, люди… Життя.

Цьогорічна фотовиставка особлива. По-перше, вона, попри всі пандемії, загрози і тривоги – відкрилася! По-друге, в ній декілька важливих розділів.

Один з них, 70 фото – ретроспектива з 1998 по 2022 рік. Кращі з кращих.

По-третє, розділ, присвячений Євгену Кириловичу Марчуку – багатогранній людині, державнику, політику, який сам любив фотографувати і дуже цінував це особливе мистецтво. Надзвичайно вдячна Ларисі Олексіївні, «Дню», всій редакції, фотографам і фотокорам за те, що ви продовжуєте тримати марку.

«У КОЖНІЙ СВІТЛИНІ ТУТ ВІДЧУВАЄТЬСЯ ЛЮБОВ ТА ВІРА»

Геннадій ВИХОДЦЕВ, співзасновник ГК Фокстрот:

– 10 років партнерства бізнесу з фотовиставкою «Дня» переконують у важливості підтримки організаторів, бо фотомистецтво зміцнює людські цінності, робить глядачів кращими. Галерея світлин від «Дня» не лише створює візуальну історію України, що вже переконує в актуальності фотовиставки. Кожна фоторобота тут популяризує добро, милосердя, відповідальність сильного за слабших, вчить любові до України, формує у глядача світлі почуття та риси. У кожній світлині тут відчувається любов та віра. А від цього міцнішає переконання: варто лише міцно триматися власних цінностей і підтримувати один одного, й це стане запорукою нашої перемоги та незалежності України.

«ФОТОГРАФІЇ ЄВГЕНА МАЛОЛЄТКИ ТА ЗОЇ ШУ ОПИСУЮТЬ ЦІ ДВА РОКИ»

Станіслав КОЗЛЮК, фотограф-фрілансер, учасник і призер ХХІІІ Міжнародного фотоконкурсу «Дня»:

– Я знімаю з 2013 року і для мене фотоконкурс «Дня» завжди був приводом підсумувати свою роботу за рік. Будьмо чесними, ти не часто передивляєшся свої зйомки (принаймні я), тому що їх багато, частина з них доволі прохідні, і коли ти знімаєш 10-20-30-й мітинг, твої кадри стають однотипними. Тому що ти розумієш, які кадри будуть дивитись, і ти їх знімаєш постійно. Коли ти подаєшся на «День», то перебираєш усе, що назнімав, і дивишся на те, що зняв за кілька місяців до того, і переоцінюєш свою роботу. Ти інакше її сприймаєш, бачиш вдалі кадри, які міг пропустити раніше, і рефлексуєш над своєю роботою. Бачиш, що саме ти знімав, і розумієш, що б ти хотів знімати більше. Наприклад, не мітинги під Верховною Радою, а якісь свої проєкти чи історії – про ковід, про війну, про військових, соціальні теми… Це важливо.

Радий, що ми нарешті зібралися на фотовиставці газети «День». Плюс ти дивишся на роботи колег: хто що назнімав за цей час. Ви завжди на важливих політичних акціях, історичних подіях стоїте поруч один із одним, і цікаво подивитись, як твої колеги бачать ті самі кадри.

На виставці мені однозначно дуже сподобався Євген Малолєтка з його серією про ковід-19. Євген насправді дуже багато працював над цією темою і я дуже радий за нього, що йому вдалося зробити таку класну серію. Також Зоя Шу, її серія про поранення. Я, в принципі, уже бачив її кадри в інтернеті, але все одно в друці воно виглядає інакше. Я дуже радий, що ця серія тут висить і люди можуть прийти і подивитися на неї. Напевне, це для мене такі дві дуже показові історії, дуже важливі для нас, вони описують ці два роки. Тобто ми зіштовхнулися з новою інфекційною хворобою, яка несе купу ризиків для всіх нас. Ця історія якісно висвітлена. І другий момент – це інакше знята війна. Тому що зазвичай ми знімаємо окопи, військових, якісь нічні зйомки, а тут – наслідки війни. Кілька років тому була серія від Олексія Фурмана, яка тоді перемогла, про життя після поранення. Але він знімав людей в оточенні, він не настільки зосереджувався на травмах, які вони отримали, а от Зоя Шу зосередилася саме на цих деталях. Як на мене, вони теж важливі. Їх треба показувати і про них треба говорити. Я дуже радий, що люди зможуть це побачити.

«НАМ ТРЕБА ВЧИТИСЯ В ДІТЕЙ, ЯК БАЧИТИ СВІТ»

Олена КАЗЬМІНА, співзасновниця і директорка туристичної компанії «Орнамент України»:

– Обираючи фотографію для нагородження, звернула увагу, що стало дуже багато фотографій, присвячених війні і ковіду. Звичайно, це дуже важливі теми. Обличчя лікарів, очі лікарів вражають і зачіпають до глибини душі. Але все ж таки дуже хочеться, щоб кількість позитивних фотографій була не меншою, тому що в нашому житті завжди має бути баланс між стражданням і тим, що надихає і дає сили рухатися далі.
Дуже потішили фотографії дітей, тому що вони дійсно бачать світ радісним, різнобарвним, гарним, позитивним, нам треба в них учитися. Щоб це бачення залишалося незважаючи ні на що.

Ми обрали позитивну фотографію – роботу Бориса Корпусенка «Поділ», яка нам нагадує, що в житті є багато барв і того, що дає кожному з нас сили реалізувати задумане і те, що він бачить як свою місію. Киянам дуже пощастило: ми живемо в дуже гарному місті і нам це треба цінувати.

«У НАС ТРАДИЦІЯ – СІМ’ЄЮ ХОДИТИ НА ВИСТАВКУ «ДНЯ»

Наталя ШАРОМОВА, фотографиня, учасниця ХХІІІ Міжнародного фотоконкурсу «Дня»:

– Виставка мені подобається, є робити, які змушують замислитись. Мені, наприклад, дуже сподобалась світлина «Пусте місце». Багато сумних фото і навіть хочеться, щоб їх не було. Хочеться жити в мирі і радості з сім’єю, дітьми, разом проводити час. Але це такий зріз, який насправді нагадує, що ми не в мирі живемо і такі наші реалії. Сама я знімаю позитивні фото.
Тішить, що газета «День» нас збирає, тому що реально так колеги збираються хіба що у Верховній Раді, але не всі працюють там як кореспонденти. У нас традиція: ми приходимо сім’єю, дивимося роботи. Діти вже пам’ятають, що буде виставка «Дня». Тому я вдячна, що невтомна Лариса Івшина все це організовує. Я розумію, що це непросто.
Хочеться, щоб наступна фотовиставка була більш позитивною і радісних знімків стало більше, ніж сумних.

«ПРЕКРАСНА МИТЬ ТОНКОЇ КРАСИ»

Світлана МЕТЧИНСЬКА, проєкт-менеджерка італійського бренду INSIGHT:

– Цього року ми обрали для нагородження світлину «Актриса» Тетяни Золотарьової, яка відображає знову ж таки у сьогоднішньому ритмі життя прекрасну мить тонкої краси. Наше життя цілісне. Воно містить як хороше, так і погане, чи навіть болюче. Ми не намагаємося забути про війну, пандемію чи інші критичні моменти, які тривожать і не дають заспокоїтися, але поруч з цим хочеться маленьких радостей. І такі моменти дарує ця світлина, яка надихає жити... Наша компанія досить давно співпрацює з «Днем», зокрема у проєкті «Маршрут № 1». Участь у фотовиставці – це традиційна подія. Та цього року особливий момент – 25 річчя газети, яке відзначали торік! Приємно, що фотобієнале, попри карантин, відбулося, бо такі події мають бути. Вони показують, що життя триває і воно не менш прекрасне, ніж було раніше.

«ПЕРЕДАТИ КАМЕРОЮ ГЛИБИНУ НАШОГО ЖИТТЯ»

Анжела САВЧЕНКО, керівник туристичної компанії «Київські фрески»:

– Мене вразило на виставці, що на фотографіях дуже багато поглядів. Погляд доволі пронизливий, погляд у сьогоднішній день, погляд у біль і в емоцію кожної хвилини і кожного дня. Дуже багато болю в цьому погляді. Погляди з фронту, погляди лікарів, погляд хворих на ковід, погляди людей на територіях, близьких до лінії розмежування, погляди біля храмів і в містах… Власне, велика майстерність фоторепортерів – саме впіймати цей погляд і показати через погляд усі переживання, усі відчуття людини в ту хвилину.

Щодо фотовиставок «Дня» загалом дуже часто я кажу, що фото говорить інколи більше, ніж текст. Дійсно, це не всім дано, але багато фоторепортерів, таких проникливих, мають цей талант – упіймати емоцію, пережиту мить і показати її глибиною в текст. Це насправді просто велике диво.

Цікавий збіг. Я якраз сьогодні працювала над текстом про фотографію, яку підбирав Василь Доманицький до матеріалів із «Історії України» Миколи Аркаса. Уже тоді, понад сто років тому, дуже велику увагу звертали на те, як одягнений герой, скільки емоцій передається, на той же погляд. Тобто ми бачимо, що як тільки з’явилася фотографія, вона несла зміст. Тому що намагалися навіть на той час уже знайти краще фотоательє, кращих фотохудожників. Їх було не так багато, власне, як зараз: камера в руках уже не є дивом, але не всі вміють передати тією камерою глибину нашого життя.

«Є ФОТО, ДО ЯКИХ МОЖНА ЩЕ КНИГУ В ТРЬОХ ТОМАХ НАПИСАТИ»

Наталія ІНДУЛЬСЬКА, киянка, читачка «Дня»:

– На фотовиставку ми завітали разом із чоловіком. Наші враження – світлі і теплі. Я ж коли опиняюсь в атмосфері, де українці українцям презентують себе, свою працю, свої здобутки, свої досягнення, у цьому розчиняюсь. Сьогодні був саме цей випадок. Чудовий захід, чудові гості, партнери, призи – організатори великі молодці. Газеті, шеф-редактору, колективу є чим пишатися, 25 років відданої якісної праці в умовах, коли світ міняється з космічною швидкістю – це заслуговує пошани. Мене втішило, що головна редакторка вручила відзнаку штатному фотокору Миколі Тимченку фотоапарат свого покійного чоловіка Євгена Марчука. Це, на мою думку, один із найцікавіших подарунків цього вечора. Фотографії Миколи дуже люблю, його «вуличні світлини» надовго запам'ятовуються. Десь розумію, чому фотоапарат коханої людини дістався саме йому.

Звісно, ми обійшли три зали з фото, побачили різні жанри, різних авторів. Є фото, до яких можна ще книгу в трьох томах написати. Мене зачепила за живе світлина, на якій зображено чорний окоп, а на передньому плані в фокусі пластикова прозора склянка з водичкою, в якому цибулину пророщують на зелене пір'я. Українці, вони такі – навіть охороняючи спокій країни, гени хліборобів виявляють свою суть.

Виставка «Дня» відкрита до 6 лютого 2022 року в Українському домі (вул. Хрещатик, 2). Вхід вільний за умови наявності «зеленого» COVID-сертифіката або ж негативного результату ПЛР— чи експрес-тесту, зробленого не пізніше ніж за 72 години.

Виставка працює з 11 ранку до 6 вечора, крім понеділка.

Підготували Ольга ХАРЧЕНКО, Олеся ШУТКЕВИЧ, Тетяна ПОЛІЩУК, Інна ЛИХОВИД, «День»