Останні соціологічні дані свідчать, що Верховній Раді довіряють лише 5,3% українців, а не довіряють… 82,1% (опитування КМІС проведено у грудні 2016 року). Це не просто проблема, це суцільна деградація парламентаризму. В інших органів влади показники не набагато кращі, але депутати в цьому абсолютні антирекордсмени. Кращі показники навіть у ставленні до російських ЗМІ, їм довіряють 2,4% українців, а не довіряють 76,3%. І це в постмайданній Україні, у країні, що воює. Про проблеми українського парламентаризму ми писали у статті «Уроки англійської…» («День», № 43 за 13 березня 2017 р.).

«Я повністю підтримую керівника фракції «БПП» Ігоря Гриніва, який вимагає, щоб цього тижня ВР, нарешті, впорядкувала свою роботу, — пише у себе на сторінці у Facebook перший заступник голови Верховної Ради Ірина Геращенко. — І, нарешті, розподілила депутатів, які зайшли до Ради пізніше, за комітетами, впорядкувала роботу комітетів й апарату, публічно затвердила кошторис. Бо якщо ВР не може організувати власну роботу, що тоді говорити про інші питання. Ніколи ще не було такого, щоб понад 20 депутатів РІК не могли працювати у комітетах, бо зала ніяк не може за це проголосувати, оскільки деякі голови комітетів, бачте, бояться, що в них буде порушено паритет... Це комітети ВР, а не голови комітетів, тому немає жодного пояснення, чому депутати й досі не можуть реалізувати своє законне право працювати в комітетах».

Слушні зауваження. Хоча варто звернути увагу на те, що це представники пропрезидентської найчисленнішої фракції «БПП», яка є основною політичною силою в коаліції. Щоправда, юридичних доказів існування цієї коаліції досі ніхто так і не надав, що є ще одним порушенням закону. Отже, стан нинішнього парламенту — це відповідальність «Блоку Петра Порошенка» насамперед, а потім вже «Народного фронту» й інших фракцій та депутатських груп (за формування списків, прогули, кнопкодавство тощо).  

У чому проблема? По-друге, у спілкуванні з «Днем» експерти й депутати перших скликань Ради часто наголошують, що головною проблемою нашого парламенту є його комерціалізація, яка відбулася у середині 90-х рр., за часів президентства Леоніда Кучми. Великий капітал почав створювати й заводити до парламенту політичні проекти, щоб лобіювати свої інтереси. Тому зокрема сьогодні в Раді немає справжніх партій, а виборче законодавство залишається нереформованим. Тобто люди ставали депутатами не для того, щоб писати закони і представляти інтереси виборців, а щоб заробляти гроші й захищати олігархів. Політика стала бізнесом. Впливати на ситуацію справжнім парламентарям у таких умовах було дуже складно. І хоч як прикро, така ситуація зберігається й сьогодні.

Фотографи «Дня» підготували добірку світлин, на яких народні депутати демонструють «активну роботу».