<center>КОРОТКО</center>

Президент "Авіаліній України" Сергій Малютін на прес-конференції, присвяченій 75-річчю української цивільної авіації, підтвердив чутки про українське походження коштів, які, ймовірно, будуть інвестовані в цю державну компанію зі Сполучених Штатів. Він відмовився назвати прізвище інвестора, хоча вказав, що "інвестор" листувався і вже зустрічався з Президентом України, який, очевидно, й ухвалить остаточне рішення щодо цього питання.

Сергій Малютін також повідомив, що Міністерство транспорту вже ухвалило рішення, спрямоване на реструктуризацію авіагалузі. Місцеві авіакомпанії, в тому числі київські "Жуляни", стають повністю самостійними й уже починають реєструвати засновницькі документи. "Авіалінії України" зменшуються до розмірів аеропорту "Бориспіль", яким керуватимуть із центрального офісу компанії на проспекті Перемоги. Відповідаючи на запитання "Дня", чи не перекинеться згодом цей літаючий айсберг, Сергій Малютін стверджував, що хоча авіатори "Борисполя" й здіймають бунт, підбурювані деякими кандидатами в народні депутати, на вчорашніх переговорах із їхніми представниками досягнуто взаєморозуміння.

СКОРБОТА Помер Нарбут...

3 березня на 83-му році життя помер великий народний художник України, лауреат Шевченківської премії Данило Георгійович Нарбут.

Пішов у вічність художник, який генетично був пов'язаний з тими часами і тими людьми, які творили легенду українського мистецтва початку ХХ століття.

Він був не лише достойним сином незабутнього майстра (бо, кажучи "Нарбут", кожен згадував його батька) як художника - він продовжував традицію, не опираючись своєму талантові і не стилізуючи батькового надбання. Він чесно зберігав пам'ять, аби всі дрібниці були правдивими.

Найвідоміші його цикли "Гетьмани України" та "Полковники Богдана Хмельницького", картини "Страшний суд", "Покрова", "Сорочинський ярмарок". Його полотна експонуються в десятках музеїв та приватних колекціях по всьому світу. Він вважав себе козаком "по крові і кості". Його творча спадщина - це матеріалізоване втілення любові до України.

Він відчував, що в нього є місія, і їй треба коритись. Тому його обличчя залишається в пам'яті, сповненим спокою та усвідомлення, що не треба метушитись і галасувати, коли живеш поруч із великим.

Діана КЛОЧКО, "День"