Штольні в шахтарських городах

ЧИ НЕ БУДЕ ЦЯ "ОСОБИСТА" ШТОЛЬНЯ МОГИЛОЮ ДЛЯ ШАХТАРЯ?

Відгукуючись на заклики, якими напередодні виборів кандидати в депутати так щедро обдарували будинки й огорожі, й особливо на один - "Вибираємо нове життя" - жителі Красного Луча за нове життя й проголосували.

Вірніше, проголосували за старе. За те, в якому мали роботу й зарплатню, і ще - впевненість у завтрашньому дні. Словом, проголосували за комуністів, сподіваючись тим самим повернути колишні часи. Вибрали дешеву доперебудовну ковбасу. А ще - вугілля. Тому що, шахтарський край залишився без вугілля, тобто палива для печей та казанів.

Із шести тисяч пенсіонерів, що становлять 25% населення Красного Луча, половина - колишні шахтарі, що користуються правом безкоштовного отримання вугілля - по шість тонн на рік. Однак заборгованість із пільгового палива тягнеться із 1996 року, і якщо ситуація у вугільній промисловості в найближчі роки не зміниться, навряд чи ці борги буде віддано. А жити ж - треба. А видобуток скорочується а, отже, вугілля не вистачає. Насамперед - населенню. Тому, не сподіваючись більше на рідну державу, наш підприємливий народ і освоїв три види самостійного видобутку вугілля. Крадіжка, збір антрациту на породовідвалах та збагачувальних фабриках, а також - приватний промисел.

ВІДРО АНТРАЦИТУ. ЩОБ НАБРАТИ ЙОГО В ПУСТІЙ ПОРОДІ, ТРЕБА ПІВДНЯ. І СТІЛЬКИ Ж ЧАСУ В ШАХТАРСЬКОМУ БУДИНКУ БУДЕ ТЕПЛО.

Розкрадання вугілля - основне лихо, боротися з яким практично неможливо. Крадуть навіть не мішками - машинами. За півгодини вагон із вугіллям, який стоїть у залізничному тупику, легшає на 5 - 8 тонн. Але поки що нікого за це не було притягнуто до відповідальності.

На шахті "Запорізька", яка потрапляє під закриття, злодійство, за словами пенсіонера Петра Коляди, стало звичною справою. Торгівля йде прямо біля шахтного ствола. Майже кожний гірник, підіймаючись на-гора, вивозить і пару мішків антрациту. Тут же його і збуває. За підрахунками Коляди, кожну зміну продається в середньому близько 40 мішків з вугіллям по 3,5 гривні. Окремі покупці розплачуються продуктами, горілкою, яку одразу ж, біля ствола, шахтарі і випивають.

Дирекція підприємства про "чорний" вугільний ринок знає, але воліє заплющити очі на тотальне розкрадання, тому що воно, як виявляється, вигідне керівництву. Принаймні така система дещо знижує соціальну напруженість - вимоги гірників виплатити зарплату і видати пільгове вугілля. В усякому разі, на хліб і горілку шахтарі заробляють.

А як прохарчуватися, зігріти свої житла решті - пенсіонерам, жінкам, які не мають годувальника або тим, хто втратив роботу? Для цієї категорії існує ще один спосіб добування вугілля, який і крадіжкою назвати важко.

Не одну годину жителі шахтарських селищ перебирають тонни породи в пошуках антрациту. Улов, як правило, невеликий - відро-два, проте й на цьому можна зробити маленький бізнес. Відро йде по 50 копійок. Ця ціна може стати і ціною життя. Два місяці тому такий випадок стався на збагачувальній фабриці шахти ім. "Известий", де загинув 36-річний краснолучанин.

А ще є саморобні народні штольні. Після вибуху на шахті ім. Скочинського їх передбачається або висадити в повітря, або просто засипати.

Жилу антрациту тут можна виявити навіть у погребах. Це не промислові пласти. Про їхнє існування в шахтарському селищі знають усі, та раніше їх не було потреби розробляти. Сьогодні чоловіче населення, розділивши ділянки і розбившись на групи, почало копати штольні і шукати паливо. Для того, щоб вийти на пласт, треба вручну винести тонни землі й каменю, при цьому двомісячні зусилля часто виявлялися марними.

Гірники запевняють, що склепіння штолень вони укріплюють за всіма правилами техніки безпеки, однак ризик для життя є, і чималий. Адже коштів на вентиляцію і боротьбу із загазованістю у самодіяльних шахтарів, природно, немає. Працюють за допомогою дідівських знарядь - обухом, киркою та лопатою. Бригада із трьох чоловік за день видобуває півтонни вугілля. Потім його продають відрами та мішками, але буває й солідний покупець, який замовляє одразу кілька тонн. У середньому місячна виручка "старателів" становить 150 - 180 гривень.

Чутка про те, що штольні буде знищено, викликала в населення легку паніку: як житимемо? Особливо стурбовані старики, яким вугілля завдяки жалісливим односельцям інколи діставалося безплатно.

Луганськ