У Крим їде Президент

Візит Президента до автономії, запланований на 16 квітня, важко назвати рядовим. І насамперед тому, що гарантові Конституції не вдасться уникнути розставляння крапок над "і", після багаторазових заяв прем'єра Анатолія Франчука щодо його планів утримати кримське крісло разом із мандатом народного депутата України.

Якщо обійти цю тему, то мовчання, як відомо, означає знак згоди, і президентська парасолька над головою свата зовсім уже очевидно почне скидатися на "дах". А не обійти тему Франчука "прем'єра-депутата" - може означати тільки одне: коріння, яке, як стверджує кримський глава уряду, він пустив "так глибоко, що про жодний переїзд не може бути й мови" - доведеться все-таки висмикувати. Варіант, за якого Анатолій Романович відмовляється від мандата - уявити просто неможливо. Тим паче, що й Президент, схоже, запал щодо скасування депутатської недоторканості дещо зменшив.

Оскільки їде (якщо не передумає) Президент конкретно до Євпаторії, можна згадати про те, що недавно, за життя по-бандитському вбитого першого віце-прем'єра Олександра Сафонцева, разом із його кандидатурою на заміну Анатолію Франчуку, керівництво Кабміну України розглядало й кандидатуру мера Євпаторії Андрія Даниленка, міцного господарника й розумної людини.

І все-таки теоретично важко уявити, що Леонід Кучма раптом - уперше - чітко й ясно змалює свій погляд на проблему свого родича, що стала вже однією з державних проблем. Однак практично у керівника держави немає іншого виходу. Можна, звісно, в майбутньому травневому зверненні до народу загалом і в цілому поговорити про те, про се - і, зокрема, про успішну боротьбу із злочинністю й корупцією, попри криву посмішку суспільства і співтовариства. Але для того, аби розраховувати бодай на поновлення кредиту довірі всередині країни і кредитних ліній поза її межами - кроки потрібні неординарні. Чи здатний на них Президент - це вже інше питання.