Свято кольору й світла

Багато років тому теолог і художник Йозеф Фінк започаткував своєрідні щорічні мистецькі семінари (клаузури) в замку Поппендорф. Цього року митцям із України, Росії, Чехії, Польщі, Австрії було запропоновано тему "Епіфанія. Одкровення та пізнання". Україну на цій клаузурі представляли кияни Ніна Денисова й Тіберій Сільваші та львів`яни Антоніна Денисюк й Ганна Сидоренко.

- Це не був семінар у звичайному розумінні: у старовинному замку Поппендорф панувала тиша, - згадує Ніна Денисова - "Епіфанія" - це був імпульс, тема для колективної медитації, наслідком якої стали мої картини "На тобі увесь світ", "Зорепад чи пересторога", "Ангел падає у небо". Загалом, у мене з`явилось багато цікавих ідей, нове відчуття простору.

- Місяць ми провели у фантастичній аурі співпраці із західними митцями, відчуваючи пульс центру Європи, - відзначає Тіберій Сільваші. - Стилістика віденської школи живопису дуже близька до того, що робимо ми з колегами. Я маю на увазі ненаративну художню школу, для якої найголовнішим є тонке відчуття чистих феноменів кольору й світла, що дають змогу митцеві виявити себе. Не все те, що намальовано олійними фарбами, є живописом, на мій розсуд, як колориста. У наші дні діє принцип, започаткований епохою Відродження: картина - це зашифроване за правилами перспективи послання. Глядач його зчитує, дивлячись у картину, як у вікно, як на театральну сцену. Проте це вже не може задовольняти духовні потреби сучасної людини.

Я пропоную відхід в анонімність: під час творення живописець ігнорує своє "я" і дає можливість вищому світлові проходити через себе, ніби через трубу. Віддаючись напливові містичного пізнання, за допомогою барв справжній колорист приречений знайти свою мову. Але художник проходить половину шляху, другу половину має пройти глядач. Безумовно, не всі готові до співтворчості, але, мені здається, нині сприятливі умови для ненаративного живопису.

Абстракціонізм здійснив революцію в мистецтві, відмовившись від предметного зображення. Згодом буря, здійнята Малевичем та Кандинським, ущухла. У середині століття, по війні, піднялась друга хвиля завдяки Поллаку, Ротко, Кляйну та іншим. Тепер настав час третьої, яку розвивають деякі школи різних країн, і серед них, я вважаю, одна з найсильніших - українська. Незабаром ми плануємо провести у Києві бієнале нефігуративного живопису. Це буде свято кольору й світла!