Щоб відсвяткувати успіх, Іванчук здав квиток

— Перед останнім туром ми йшли на п’ятому місці й зустрічалися з дуже сильною збірною Вірменії. Після перемог Василя Іванчука й Олександра Оніщука та програшу Станіслава Савченка залишалася лише партія Руслана Пономарьова, котрому напередодні виповнилося 15 років. На той час визначилася решта результатів. І стало ясно, що перемога Руслана принесе «бронзу». Проте становище на дошці було майже рівним. Та Пономарьов продовжував шукати шанси і зрештою переміг.

Цей результат був певною мірою несподіваним. Василь Іванчук і я навіть здали свої квитки на літак, аби відсвяткувати успіх разом з командою. На мою думку, наш результат міг бути й кращим, якби перед Олімпіадою відбувся тренувальний збір.

«СОБАКА ГАВКАЄ, А КАРАВАН ІДЕ»

Не менш цікавими, ніж чисто шахові події, були й рішення Конгресу ФІДЕ. Останнім часом головними фігурами у світі шахів були чемпіони світу Гаррі Каспаров і Анатолій Карпов (за версією ФІДЕ), а також президент ФІДЕ Кірсан Ілюмжинов. Становище Каспарова з плином часу стає дедалі двозначнішим. Він як і раніше вважає себе найсильнішим гравцем світу (можливо, поки ще небезпідставно). Проте звання шахового короля він не підтверджував з вересня 1995 року. Не передбачається офіційного матчу й найближчим часом. Ось чому Каспаров, вірогідно, зацікавлений у тому, аби легалізувати своє звання. Він погодився з пропозицією Бесселя Кока зіграти матч із переможцем чемпіонату світу ФІДЕ.

Ілюмжинов навіть не розглядав цiєї пропозиції. Мовляв, не можна чемпіонат світу перетворювати на відбірний турнір. Що ж, у діях Ілюмжинова є логіка. По-перше, його знову обрали президентом ФІДЕ, по-друге, як би не розцінювали суперечливу фігуру Ілюмжинова, не можна не визнати, що він тримає слово і зміг налагодити струнку систему змагань. Улюблена приказка Кірсана Миколайовича: «Собака гавкає, а караван іде».

Щоб не опинитися на узбіччі, Карпов, котрий досить довго погрожував подати в суд на Ілюмжинова, в Елісті пішов на компроміс. Для цього терміни чемпіонату світу в Лас-Вегасі було перенесено на 2 місяці, щоб турнір проходив 1999 року (поступка Карпову), а він погодився грати без привілеїв (з другого кола, як і решта провідних шахістів). На наш погляд, це був мудрий крок з боку Анатолія Євгеновича, бо при наявності з одного боку Каспарова, а з іншого — офіційного чемпіона світу, враховуючи до того ж поганенькі результати Карпова за останні два роки, навряд чи хтось вважав би його справжнім королем.

№197 15.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»