Лукашенко став персоною нон-грата

Цього літа з Мінська почався вихід посланців Заходу — тимчасово відкликані посли США, держав Євросоюзу та ряду інших. Скасовано посаду постійного представника Міжнародного валютного фонду (МВФ) у Мінську.

Офіційна пропаганда пояснює це політичними провокаціями внутрішньої опозиції, котра фінансується з-за кордону. «Це не демократія, це звіринець», — виніс вирок Заходові Олександр Григорович, повернувшись із Швейцарії, де його публічно звинуватили у диктаторстві.

Лукашенко, який проводить курс на тісне зближення з Росією, державне регулювання економіки та жорсткий контроль суспільного життя, неоднозначно оцінюється як у країні, так і за її межами.

«Александр Лукашенко, дорогой нам человек, взял ты нас на свои плечи, что есть силы тянешь вверх», — опублікувала до цієї дати на першій шпальті вірші простої жінки з провінції головна державна газета «Радянська Білорусь».

Талановитий оратор Лукашенко має популярність у так званих простих людей за те, що з трибуни виражає їхні погляди — небажання змінювати життя в нових економічних умовах, нелюбов до підприємців, ностальгію за радянським минулим, у якому сам «бацька» був і комуністичним замполітом, і директором радгоспу.

«Я плачу від щастя, коли слухаю Лукашенка. Він не забув нас, ветеранів, у нас чисті вулиці, у нас мир — усе це завдяки тільки йому», — пояснила «Дню» немолода жінка, яка йшла з вуличних торжеств на честь Дня республіки. Сам президент приймав парад військової техніки і вітчизняних тракторів, які вперше проскреготіли майданом Незалежності.

Усунувши з легальної політичної арени не тільки націоналістичну, а й будь-яку опозицію, зокрема й лібералів, і комуністів, Лукашенко пішов на рішуче зближення з Росією, прибравши митні бар’єри. Це було головним чинником зростання білоруської нереформованої економіки, що дало змогу за рахунок збільшення експорту до Росії домогтися торік приросту промисловості на 17 відсотків. Іноземці з інших країн СНД вражені тим, що заводи і фабрики працюють у кілька змін.

Більшість білорусів, які черпають основну інформацію з контрольованих державою газет, радіо і телебачення і не дуже симпатизують роздробленій опозиції, цінують те, що регулярно отримують свої зарплати і пенсії. При цьому «мінімалка» впала вже до $5 навіть за офіційним курсом, хоча заборгованість щодо пенсій і зарплат у Білорусі нижча, ніж у державах СНД.

Промисловці висловлюють дедалі більше незадоволення політикою контролю над цінами і курсом, що підриває рентабельність флагманів-експортерів. Федерація профспілок, наймасовіша і найлояльніша до влади, заявила про намір провести в липні широкомасштабні акції протесту, в яких візьмуть участь 5 галузевих профспілок. Регулюючи фінансову систему через субсидії та обмінний курс, Лукашенко проводить політику перерозподілу капіталу, що виражається в нарощуванні валових показників на тлі ослаблення національної валюти та банківської системи, розчинення золотовалютних резервів Нацбанку, які вже кілька місяців є від’ємною величиною.

«Я не віддам свою країну різним злодіям і шахраям ні зі Сходу, ні із Заходу», — каже сам Лукашенко, який проголосив економічним орієнтиром країни повернення на рівень 1991 року.

Попри найразючіше зростання валового внутрішнього продукту в СНД, білоруська економіка неспроможна оплачувати себе — заборгованість за енергоносії зростає, країна більше імпортує, ніж продає на зовнішніх ринках. Неможливість конвертувати рублеву масу, що активно друкується, лягає тягарем навіть на сфери, що мають пріоритет — нафтопереробну промисловість та виробництво зерна.

Фінансисти і західні експерти прогнозують жорстоку кризу, якою рано чи пізно заплатить Білорусь за сьогоднішню політику реанімації соціалізму в оточенні країн, що будують ринок. Хоча сьогодні білоруські громадяни частіше скаржаться на худий гаманець, ніж на дефіцит, що регулярно виникає, неминучий «шок» ляже на плечі не батьків, а дітей.

Мінськ