Ще не раз барвінки зацвітуть

ФОТО: Володимира Раснера.

Тільки на вірші Тараса Шевченка вона виткала понад 300 робіт. А скільки їх, не підрахованих, на народні пісні, лірику Івана Франка, Василя Симоненка... Що за дивне словосполучення - вірші й ткацтво? Завітайте в Український дім, центр культури у Києві, й самі побачите це диво. Виставка, присвячена 184-й річниці від дня народження Кобзаря, триватиме до 15 березня.

30 років тому Ганні Василащук із Коломиї було всього 43. Молода, красива стояла вона на Шевченковій Горі у Каневі, й серце її повнилося щастям. Вона торкалася душею свого кумира, його очима бачила "і Дніпро, і кручі", кожним нервом сприймала його пророчі слова:

"Добре жити тому, чія душа добро душі навчилася любити".

Тоді вона стала лауреатом Державної премії імені Т.Г. Шевченка. Народного майстра вшановувала столиця. Нею захоплювалися.

Сьогодні очі Ганни Василівни трохи вицвіли. Як вицвітають волошки в житі наприкінці літа. Але в них так само молодо спалахують вогники, коли вона водить рукою по візерунках своїх полотен і, немов по нотах, читає дорогі серцю рядки.

Мистецтвознавці називають її візерунки по-розумному: шифром часів, кодом пам'яті, оберегами. А майстриня просто творить їх душею, живе ними й навіть не підозрює, що її творчість можна вважати українською національною колористичною школою. Втім, чого варті всі ці штучні слова у порівнянні зі справжнім народним мистецтвом?..