Я - пам`ятник

Років так із десять тому знаний за морями український митець Григорій Крук сотворив триметрову скульптуру селянина, яка була вилита в бронзі у Мюнхені. Сам автор оцінив свої дітище в 25 тисяч дойчмарок. Минуло трохи часу, і група відомих у Львові культурних діячів страшенно захотіла мати "Селянина" у місті. Мети було досягнуто, і фігура, що останніми роками перебувала у Франції, емігрувала до міста Лева. Але тепер з'явилася інша проблема: що робити зі скульптурою?

Наразі пристановиищем "бездомному" витворові рук людських послуговує дворик міськвиконкому. Тим часом державні мужі переймаються думками, на якому ж майдані виділити "Селянинові" постійне місце?

Але є один делікатний нюанс. Художник, створюючи образ, схоже, недостатньо вивчив не надто цнотливу натуру сучасних львів'ян. Що в пересічного українця може асоціюватися з опущеними головою і руками, які складено спереду?.. От і ходить тепер містом жарт. Мовляв, найбільше на сучасному політичному етапі "Селянин" пасував би перед стінами облдержадміністрації, де керують представники Аграрної партії. Але куди подіти працьовиті руки скульптури, які наштовхують украй розпущених міщан на непристойні думки? Якщо поставити "Селянина" обличчям до будинку, то подумають, що якийсь бузувір свою делікатну справу робить на депутатів та керівництво області. А постав його спиною до будинку, міркуватимуть, що вийшов хтось із владних стін адміністрації і здійснює аналогічну процедуру на всіх мешканців міста.

Свою думку щодо вирішення цієї проблеми, як і всіх інших проблем міста, має депутат міськради Ярослав Лемик, який брав якнайактивнішу участь у перевезенні твору до Львова. Він пропонує перенести пам`ятник першодрукареві Іванові Федорову на майдан біля видавництва "Вільна Україна", а вже на його місце, на Підвальній, "прописати" "Селянина". Однак депутатові заперечує інший депутат. Каже, що заморений мирською суєтою люд не прослідкує за пам'ятниковою пертурбацією, а коли, нарешті, придивиться - подумає, що це той-таки першодрукар, але злодії украли в нього книжку. Тому й засумував. Спробуй бути мудрим у такій ситуації. Ох, і нелегка твоя доля, український "Селянине"...